Лекція 1

 

Тема лекції 1. Підприємство в сучасній системі господарювання

1.     Підприємство як суб’єкт господарювання. Визначення підприємства, цілі та напрями його діяльності.

ПІДПРИЄМСТВО – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних й особистих потреб шляхом систематичного виконання виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Підприємства створюються для виконання підприємництва і некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

СТАТУТ ПІДПРИЄМСТВА – це установчий документ, що складається під час організації підприємства, затверджується власником майна (засновником) чи його представниками, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу.

Основні ознаки підприємства:

1.    виробничо-технічна єдність визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва. Характеризує єдину систему технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо;

2.     економічна єдність проявляється в єдності планування, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання;

3.  організаційна єдність передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації й управління виробництвом, загальної системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за діяльність, яка виконується.

Цілі підприємства:

1.  прибутковість: обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, розмір виплати дивідендів на акцію, відношення прибутку до обсягу продажу;

2.  ринки: частка ринку, обсяг продажу (реалізації) в натуральних показниках або грошовому еквіваленті, ринкова ніша, сегменти ринку;

3.  ефективність: зниження собівартості, витрат на одиницю продукції, співвідношення результатів і витрат;

4.  рентабельність: рентабельність продукції, виробництва, реалізації, активів тощо;

5.  продукція: обсяг продажу конкретного виробу, зміна асортименту та номенклатури;

6.  продуктивність: виробіток на одного працівника, трудомісткість;

7.  фінансові ресурси: структура капіталу, емісія акцій, рух готівки, виплата дивідендів, період інкасації;

8.  виробничі потужності: продуктивність обладнання, виробничих площ, потенційний обсяг виробництва;

9.       інновації: упровадження нових технологій, придбання патентів, ліцензій тощо;

10.  організаційні зміни: кількість ланок та рівнів управління, рівень централізації, норма керованості, організаційна структура;

11.  трудові ресурси: показники невиходів на роботу, запізнень, кількість годин професійного навчання, перепідготовка й підвищення кваліфікації працівників, плинність кадрів;

12.  соціальна відповідальність: стаж роботи, соціальне забезпечення, організація відпочинку працівників.

Ознаки класифікації підприємств (за Господарським кодексом)

1.   за метою та характером діяльності;

2.   залежно від форм власності;

3.   залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду;

4.   залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік;

5.   залежно від приналежності капіталу в статутному фонді.

Класифікація підприємств залежно від мети й характеру діяльності

1.     комерційні підприємства мають за мету отримання прибутку;

2.     некомерційні підприємства – підприємства невиробничої сфери, метою яких не є отримання прибутку (кредитні спілки, благодійні організації тощо).

Класифікація підприємств залежно від форм власності

1.     приватне підприємство, що діє на основі приватної власності фізичних чи юридичних осіб;

2.     підприємство колективної власності, яке діє на основі колективної власності;

3.     комунальне підприємство, котре діє на основі комунальної власності територіальної громади та об’єднує комунальні унітарні підприємства;

4.     державне підприємство, що діє на основі державної власності та об’єднує державне унітарне підприємство, державне комерційне підприємство, казенне підприємство;

5.     підприємство, яке засноване на змішаній формі власності, діє на базі об’єднання майна різних форм власності.

Класифікація підприємств залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік

1.  малі – підприємства, у яких середньооблікова кількість працівників за звітний фінансовий рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не більший ніж 8 млн євро;

2.  великі – підприємства, у котрих середньооблікова кількість працівників за звітний період понад 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує 40 млн євро;

3.  середні – підприємства, у яких середньооблікова кількість працівників за звітний фінансовий рік не перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не більший ніж 40 млн євро;

4.  мікропідприємства – підприємства, у яких середньооблікова кількість працівників за звітний фінансовий рік не перевищує 10 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не більше ніж 700 тис. євро.

Класифікація підприємства залежно від виду діяльності

− промислові;

− сільськогосподарські;

− будівельні;

− транспортні;

− торговельні;

− науково-дослідні;

− лізингові;

− банківські;

− страхові;

− туристичні;

− підприємства зв’язку;

− підприємства побутового обслуговування тощо.

2.     Правові основи функціонування підприємства.

Типи об’єднань залежно від порядку заснування:

1.    господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність;

2. державне (комунальне) господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або у визначених законом випадках рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.                                      

 

Організаційно-правові форми господарських об’єднань

1.  асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації й кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися в господарську діяльність підприємств – учасників асоціації;

2.  корпорація – договірне об’єднання, утворене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, із делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

3.  консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проєктів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність;

4.  концерн – це статутне обʼєднання підприємств на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників обʼєднання з централізацією однієї з функцій діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну;

5.  холдингова компанія – публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

 

3.     Державне регулювання діяльності підприємства

Під державним регулюванням розуміємо способи впливу держави за допомогою законодавчих і виконавчих органів на сферу виробничої й підприємницької діяльності, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної політики держави.

Завдання державного регулювання підприємницької діяльності

1.     здійснення структурної перебудови економіки та створення умов для стабільного економічного росту;

2.     створення правової бази;

3.     захист конкуренції й усунення монополізму в підприємницькій діяльності;

4.  забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, захист прав споживачів;

5.     забезпечення справедливого розподілу доходів;

6.     згладжування структурних та регіональних диспропорцій;

7.   захист національних інтересів у системі міжнародних господарських зв’язків;

8.     забезпечення належного правопорядку в країні та національної безпеки;

9.     захист навколишнього середовища від негативних екологічних наслідків (ефектів) діяльності підприємницьких структур, гарантування населенню екологічної безпеки.

 

Інструменти державного регулювання

1.     нормативно-правові акти

2.     макроекономічні плани та цільові комплексні програми

3.     державні замовлення

4.     централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти

5.     бюджетні дотації, ліміти

Основні принципи державного регулювання

1.  мінімальне пряме втручання держави в економічні процеси та сприяння підвищенню самостійності у виробничій діяльності підприємств;

2.  оптимальна децентралізація виробництва, посилення курсу проведення регіональної політики з розвитку економіки та відповідальність регіонів за розвиток підприємств;

3.  опосередкований вплив відповідних владних структур на об’єкти господарювання за допомогою економічних регуляторів і нормативів підприємств;

4.  державне замовлення на продукцію, від якої залежать безпека держави, її розвиток та соціальний захист громадян (зерно, цукор, олія тощо);

5.  реалізація належного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання

 

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ розробляють, формулюють та затверджують засади функціонування організацій у державі, контролюють виконання та дотримання законодавства, інших вимог.

Мета державної підтримки підприємства – створення рівних умов для всіх суб’єктів господарювання, сприяння розвитку малого бізнесу, укріплення позицій підприємств, які виконують свою діяльність за пріоритетними напрямами.