Лекція 12

ТОВАРООБОРОТ ЯК ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИЙ ПОКАЗНИК ТА РЕЗУЛЬТАТ  ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ

       Роздрібний товарооборот як макроекономічний показник

Торгівля забезпечує пропозицію товарів та передбачає просування товарів від виробника до споживача шляхом реалізації товарів за гроші, а на наявність торговельної діяльності вказують продажі та товарооборот, який є мірою її результативності. У загальному вигляді, згідно закону товарного обігу, товарооборот – це кількісна та якісна характеристики всієї товарної маси, що переходить із сфери виробництва в сферу споживання.

Товарооборот як економічна категорія виражає економічні відносини, пов’язані з обміном товарів і послуг на ринку в процесі купівлі-продажу 

Товарооборот як економічний показник, що характеризує якісні та кількісні аспекти діяльності суб’єктів господарювання в сфері товарного обігу, являє собою обсяг реалізованої продукції (засобів виробництва та предметів споживання) і наданих платних послуг за певний період у грошовому виразі.

Залежно від специфіки операцій з купівлі-продажу товарів товарооборот підрозділяють на роздрібний та оптовий.

Роздрібний товарооборот на  макроекономічному рівні характеризує обсяги продажів товарів населенню для особистого, руху споживчих товарів із сфери обігу в особисте споживання шляхом їх обміну на грошові доходи.

Роздрібний товарооборот характеризує масштаби і рівень задоволення попиту населення на споживчому ринку, свідчить про обсяги залучення купівельних фондів населення та в цілому є індикатором рівня його життя. Його динаміка свідчить про розвиток виробництва, прискорення обороту капіталу виробничих підприємств і стан грошового обігу. Тобто роздрібний товарооборотєважливоюхарактеристикоюсоціально-економічногорозвитку певного регіону, країни в цілому.

Значення роздрібного товарообороту на державному рівні полягає у наступному:

1)   Роздрібний товарооборот є одним із важливих макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни, окремого регіону, який характеризує заключний етап руху товарів у сферу споживання. На основі збору та обробки даних про роздрібний товарооборот здійснюється визначення загальних тенденцій, закономірностей, та регіональних відмінностей його розвитку.

2)   Роздрібний товарооборот характеризує процеси, які відбуваються у сфері товарного обігу та є показником, через який відбувається зміна форми вартості споживчих товарів, створеної в процесі виробництва. У результаті відшкодовуються виробничі витрати і створюються умови для подальшого розвитку виробництва.

3)        Роздрібний товарооборот характеризує обсяг залучення й реалізації купівельних фондів споживачів у вигляді грошових доходів, що отримані як оплата праці й обмінюються на продукцію, товари та послуги відповідно до попиту населення. Купівельні фонди споживачів – це частина грошових доходів населення поточного періоду, що призначена для покупки товарів і послуг, і характеризує загальний обсяг його платоспроможного попиту на споживчі товари і послуги.

4)        Роздрібний товарооборот визначає тенденції формування та перспективи розвитку попиту і пропозиції на ринку. Він дозволяє визначити умови, за яких реалізується співвідношення між попитом і пропозицією, на підставічогоможнавстановити,якреалізуютьсявідносиниміжвиробниками і споживачами товарів на конкретному ринку.

5)        Роздрібний товарооборот впливає на стан грошового обігу в державі, стійкість національної валюти, оскільки обіг готівкових коштів здебільшого пов'язаний із обслуговуванням роздрібного товарообороту.

6)        Роздрібний товарооборот є одним із важливих показників рівня життя, матеріального та культурного благополуччя населення країни. За класифікацією ООН, роздрібний товарооборот належить до показників, які характеризують рівень життя населення.

  

              Роздрібний товарооборот – результативний показник діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Сутність, значення та склад

 

Під роздрібним товарооборотом на рівні суб’єктів господарювання розуміють обсяг продажу товарів споживачам для особистого, некомерційного використання та реалізації торговельних послуг.

Роздрібний товарооборот є основним валовим показником, який характеризує обсяги та масштаби торговельної діяльності, визначає ступінь проникнення господарюючих суб’єктів галузі на відповідний споживчий ринок, їх конкурентну позицію. Він характеризує можливості і темпи розвитку торговельного підприємства в перспективі, створює економічну основу для отримання доходу і прибутку, є визначальним фактором формування їх ресурсного потенціалу. За своєю сутністю роздрібний товарооборот – синтетичний показник, оскільки він складається з окремих актів купівлі-продажу, продажів окремих товарів, товарообороту всіх економічних суб’єктів або всіх регіонів.

Роздрібний товарооборот як основний економічний показник та об’єкт управління інтегрує два визначальні атрибути, покладені в основу закону попиту та пропозиції, – ціну та кількість товару. Тобто, обсяг роздрібного товарообороту (РТО) є функцією від роздрібної ціни (Ц) реалізації товарів та кількості реалізованих товарів (К), а формула його розрахунку має вигляд:

Нарівні конкретного суб’єкта підприємницької діяльності у сфері торгівлі значення роздрібного товарообороту полягає у наступному:

Як економічний показник роздрібний товарооборот має низку недоліків: його зростання не завжди означає дійсне задоволення попиту. Це пов'язано з тим, що величина обсягу товарообороту може значно змінюватися під впливом цінових і структурних змін. Наприклад, при зростанні обсягу реалізації у вартісних показниках може спостерігатися його зниження в натуральному виразі. 

Роздрібна реалізація товарів здійснюється у різноманітних формах, відповідно до яких виділяють наступні види роздрібного товарообороту:

Склад товарообороту регламентується Інструкцією державного комітету статистики України щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-торг «Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства» від 03.10.2008 р. № 364.

У роздрібний товарооборот включається виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів (як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки) через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, палатки кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу) і мережу ресторанного господарства (їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм господарювання, включаючи торгових посередників, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій установ від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання за готівку або за наявності заяви працівника на відпуск товару в рахунок оплати.

Не включається продаж товарів суб’єктам господарювання для виробничої діяльності або подальшого перепродажу незалежно від форми оплати, а також продаж карток стартових пакетів, карток поповнення рахунку тощо для телефонного, у тому числі мобільного, зв'язку.

Роздрібний товарооборот визначається у цінах фактичної реалізації за моментом відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей, включаючи продаж товарів, які надійшли підприємству (об'єкту) торгівлі у межах договорів комісії (консигнації).

Згідно чинного законодавства, до складу роздрібного товарообороту включається також відпуск за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі ресторанного господарства:

-  харчових продуктів закладам охорони здоров'я, соціального забезпечення та освіти (лікарняним та профілактичним установам, будинкам відпочинку, будинкам-інтернатам для громадян похилого віку та інвалідів, закладам загальної освіти, дошкільного виховання, дітей, які залишилися без батьків та ін.) для організації харчування відповідних контингентів населення;

-  продовольчих товарів суднам для харчування їх екіпажів, туристів і пасажирів у суднових ресторанах, геологорозвідувальним партіям для харчування працівників експедицій, а також окремих непродовольчих товарів на поточні потреби для реалізації членам екіпажів;

-  обсяг продажу готової їжі власного виготовлення транспортним компаніям для споживання пасажирами та екіпажами авіакомпаній, залізничного та водного транспорту;

-       товарів подарункового асортименту до свят і новорічних подарунків для дітей.

Відповідно до Інструкції про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів (від 28.12.1996р. № 389) роздрібний товарооборот розподіляється на товарооборот роздрібної торгівлі (склад якого детально наведено в додатку Б) та товарооборот ресторанного господарства.

У зв'язку із тим, що підприємства ресторанного господарства реалізують продукцію, виготовлену безпосередньо на самих підприємствах (тобто продукцію, що пройшла кулінарну обробку), а також продукти, що не піддавалися обробці. У загальному складі товарообороту підприємства ресторанного господарства виділяють дві частини:

1)        оборот з реалізації продукції власного виробництва. До складу продукції власного виробництва в ресторанному господарстві належать: готові вироби й напівфабрикати, що виготовлені на кухні або в підсобних виробничих цехах підприємства ресторанного господарства шляхом теплової чи холодної обробки сировини і продуктів.

2)   оборот з реалізації покупних товарів, до складу яких включаються продукти, що, як правило, реалізуються без додаткової технологічної обробки й доповнюють асортимент продукції підприємства ресторанного господарства.

              Роздрібний товарооборот ресторанного господарства – це продаж безпосередньо населенню покупних товарів і роздрібний продаж продукції власного виробництва.

Роздрібний продаж безпосередньо населенню продукції власного виробництва підприємств ресторанного господарства включає:

·      продаж готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва населенню через обідній зал і буфет цього підприємства, включаючи відпуск обідів додому, а також продаж через магазини кулінарії і напівфабрикатів, палатки, розвізну та розносну мережу, яка належить цьому підприємству ресторанного господарства;

·      продаж за безготівковим розрахунком готових виробів і напівфабрикатів власного виготовлення лікарняним, профілактичним установам, оздоровчим закладам і закладам відпочинку, соціального забезпечення і освіти для харчування населення, яке вони обслуговують;

·      продаж продукції пересувних їдалень, які обслуговують працівників сільськогосподарських підприємств на польових станах, лісорозробках, лісосплаві та шляхових машинних станціях.

Реалізація товарів суб’єктами підприємництва у сфері торгівлі характеризується трьома основними показниками, які є найважливішими під час розробки товарної стратегії, встановленні оптимальних пропорцій товарообороту, під час його аналізу та планування. Ці показники характеризують процеси обміну товарів на гроші, перехід товарної маси в сферу споживання, формування доходів. До даних показників відносяться:

-           загальний обсяг товарообороту характеризує обсяг продажу товарів у вартісному виразі за певний період часу;

-           склад товарообороту характеризує співвідношення окремих видів і форм товарообороту у загальному його обсязі;

-           товарна структура товарообороту – якісний показник, який характеризує співвідношення окремих товарів і товарних груп в загальному обсязі товарообороту, виражене у відсотках.

Структура товарообороту дозволяє охарактеризувати процес задоволення купівельного попиту, встановити тенденції його зміни, відображає розподіл витрат покупців на придбання різних товарів.

 

   Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на обсяг та склад роздрібного товарообороту. Маркетингова політика торговельного підприємства

 

Обсяг і склад товарообороту торговельного підприємства, темпи його зростання залежать від цілого комплексу факторів, під впливом яких він формується. Велика кількість і різноманіття факторів, що визначають роздрібний товарооборот, різноспрямованість дії та наявність внутрішніх взаємозв'язків між ними зумовлюють необхідність їх класифікації.

Фактори, що впливають на обсяг та склад роздрібного товарообороту, класифікують за низкою ознак:

Усю сукупність факторів, які впливають на обсяг товарообороту торговельного підприємства, можна розділити на дві групи: зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) фактори

З одного боку, роздрібний товарооборот визначається всіма факторами зовнішнього характеру дії, які формують попит і пропозицію, а тим самим і ємність ринку, а з іншого, він залежить від ефективності управління ресурсами, стану організації комерційної роботи, умов торговельного процесу, організації торгівлі, тобто факторів внутрішнього характеру дії.

Серед факторів зовнішнього середовища найважливіше значення мають наступні:

1.        Платоспроможний попит населення, його обсяг та структура визначають можливий загальний обсяг товарообороту та його структуру. Досягнення відповідності між обсягом і структурою товарообороту та обсягом і структурою попиту є необхідною передумовою успішної реалізації товарів та надання послуг. Ємність споживчого ринку форму є не весь обсяг доходів,а тільки сума «наявних доходів населення», тобто максимальний обсяг доходів, які призначені для використання домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг. У найбільшому ступені платоспроможний попит населення зумовлює частина його грошових доходів, призначена для придбання товарів, так звані, купівельні фонди. Опосередкований вплив на розвиток товарообороту через платоспроможний попит населення, його обсяг і структуру, внутрішньорічну динаміку здійснюють такі соціально-демографічні фактори, як склад, соціальна структура, міграція населення; грошові доходи і заощадження, задоволення потреб за рахунок власного господарства; побутові особливості, традиції, мода та ін.

2.        Рівень роздрібних цін реалізації товарів.

Інтенсивність конкуренції на певному регіональному ринку в сукупності з інструментами державного регулювання торговельної діяльності, ефективність суспільного виробництва та імпорту, рівень інфляції обумовлюють рівень роздрібних цін реалізації товарів, розмір яких безпосередньо позначається на обсягах та динаміці товарообороту підприємств. З іншого боку, від зміни роздрібних цін на товари в торговельній мережі безпосередньо залежить платоспроможний попит населення, який лімітує обсяг роздрібного товарообороту суб’єкта торговельної діяльності.

3.        Стан конкуренції та конкурентних переваг підприємства на регіональному ринку. Обсяг купівельних фондів населення певного регіону, що припадає на одне підприємство та (або) один торговельний об’єкт, залежить від кількості підприємств роздрібної торгівлі та торговельних об’єктів, які їм належать. Розподіл грошових доходів населення між окремими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері торгівлі відбувається відповідно до їх конкурентних переваг, які визначаються місцезнаходженням конкретного підприємства, його асортиментною, ціновою, маркетинговою політиками та іншими факторами.

4.        Обсяги і структура пропозиції споживчих товарів обумовлюють можливості підприємства щодо закупівлі товарів, призначених для подальшої реалізації, а отже, забезпеченість товарообороту товарними ресурсами. Даний фактор пов'язаний із можливостями імпорту споживчих товарів та розвитком національного виробництва в галузях, що випускають кінцеву споживчу продукцію, орієнтовану на внутрішній ринок, – виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, целюлозно-паперове виробництво, виробництво виробів з деревини, виробництво транспортних засобів, продукції хімічної, переробної промисловості та ін. Обсяги та динаміка виробництва у сукупності із соціально-демографічними факторами обумовлюють потребу споживачів у товарах, що у кінцевому підсумку визначає асортиментну структуру товарообороту.

5.    Державне регулювання діяльності суб’єктів у сфері торговельної діяльності з питань:

-       регулювання доходів населення та рівня оплати праці як передумови формування купівельних фондів;

-       встановлення максимальної межі торговельної надбавки та максимальних цін реалізації соціально значущих споживчих товарів;

-       регулювання переліку і розмірів податків, що формують ціни закупівлі й реалізації, і відповідно, визначають рівень цін.

6.    Загальна макроекономічна ситуація в країні (обсяг валового внутрішнього продукту і національного доходу, стадія макроекономічного циклу країни, рівень інфляційних очікувань, стадія ринкових реформ, соціально-політична стабільність тощо), яка визначає обсяги й структуру пропозиції та наявність відповідного обсягу купівельних фондів населення та напрями їх використання.

Окрім вищенаведених, на формування товарообороту впливають і багато інших умов: місце розташування підприємства, інтенсивність купівельних потоків, організація товаропостачання, якість товарів, широта і глибина асортименту, реклама, кваліфікація персоналу, культура обслуговування, впровадження нових технологій. Загальні умови діяльності торговельних підприємств, стратегія поведінки на ринку, товарна і цінова політика, організаційна структура, фінансовий стан, наявність ресурсів і ефективність їх використання визначають внутрішні фактори, що впливають на товарооборот.

До основних факторів внутрішнього середовища суб’єктів торговельної діяльності, що обумовлюють обсяг і склад їх товарообороту, відносяться:

1.        Організаційно-технічний і технологічний рівень торговельної діяльності, дислокація (місцезнаходження) підприємства. Торгово-технологічний процес забезпечує обробку товарних, фінансових та інформаційних потоків, починаючи з надходження товарів у магазин, підготовкою їх до продажу й закінчуючи організацією продажу та обслуговування. Грамотно організований торгово-технологічний процес переслідує наступні важливі цілі: забезпечення взаємозалежного й чіткого функціонування всіх елементів і частин торгово-технологічного процесу; збереження споживчих властивостей товарів та їхнє доведення до покупців з найменшими сукупними витратами; висока культура обслуговування. Організація торгово-технологічних процесів та місцезнаходження підприємства обумовлюють інтенсивність потоку потенційних споживачів. Чим вища інтенсивність потоку відвідувачів, тим більші обсяги товарообороту, і навпаки. За інших рівних умов, саме фактор місця розташування торговельного підприємства визначає його конкурентні переваги, різні обсяги реалізації, товарів і послуг.

2.        Можливість забезпечення товарообороту підприємства торгівлі ресурсами. Обсяг, структура, динаміка та ступінь виконання плану товарообороту підприємств торгівлі визначаються наявним ресурсним потенціалом та рівнем ефективності його використання.

Товарооборот підприємств торгівлі лімітують три групи факторів ресурсного забезпечення:

–                     фактори, пов’язані з товарними ресурсами. Обсяг і склад товарообороту суб’єкта торговельної діяльності залежить від обсягу надходження та якості товарів, стану запасів та їх зміни протягом періоду, обсягів іншого вибуття товарних ресурсів. Вагомим фактором у цьому напрямі є закупівельна політика підприємств торгівлі, їх можливість впливати на рівень закупівельних цін. Стабільний розвиток та нарощування обсягів товарообороту може здійснюватися тільки при постійному збільшенні товарного потоку, що забезпечується регулярним надходженням товарів;

–                фактори, пов’язані з чисельністю персоналу та ефективністю його використання. Зміна кількісного та якісного складу персоналу, продуктивності його праці обумовлює відповідні зміни обсягу та складу товарообороту підприємства торгівлі. Товарооборот торговельних підприємств безпосередньо залежить від кількості робочих місць, графіків роботи магазинів, раціональності використання робочого часу, продуктивності праці. У цьому випадку найбільш інтенсивними факторами є постійне підвищення продуктивності праці і раціональне використання робочого часу;

–     фактори, пов’язані з наявністю та ефективністю використання матеріально-технічної бази. Збільшення обсягів товарообороту підприємства торгівлі потребує відповідного приросту обсягів його основних засобів, ефективного використання торговельної площі, визначення шляхів більш раціонального використання наявної матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання.

3.    Стан менеджменту, маркетингу, організації комерційної роботи на підприємстві. Успіх суб’єкта підприємницької діяльності в реалізації товарів та послуг значною мірою залежить від стратегії поведінки на ринку, ефективності організації руху товарів, умов постачання, цінової стратегії, організації реклами, стимулювання споживача. Стратегія діяльності підприємства торгівлі на споживчому ринку, що розробляється ним, виходячи із стадії життєвого циклу, стану зовнішнього середовища, конкурентних переваг на певному сегменті споживчого ринку, визначає спрямованість розвитку товарообороту на зростання його обсягу та складу відповідно до попиту споживачів, на можливість забезпечення певними видами ресурсів або на досягнення необхідного розміру цільового прибутку тощо.

4.    Спеціалізація (товарний профіль) підприємства обумовлюють склад та асортиментну структуру товарообороту, тобто обсяги реалізації окремих груп товарів, послуг та співвідношення між ними. Зміна в уподобаннях споживачів, які є основним фактором мотивації при здійсненні купівлі того чи іншого товару обумовлюють попит на певні товари та на можливі обсяги їх реалізації.

5.    Маркетингова політика підприємства торгівлі. Обсяг товарообороту підприємства значною мірою залежить від ефективності маркетингової політики з таких питань, як: вивчення кон'юнктури ринку, поведінки та мотивації покупців, формування попиту, визначення товарного профілю підприємства, організація товароруху та взаємодії з постачальниками, організація рекламної кампанії, визначення стандарту торговельного та післяпродажного обслуговування покупців тощо.

              Маркетингова політика суб’єкта підприємницької діяльності у сфері торгівлі – це комплекс заходів (як стратегічного, так і тактичного характеру), спрямованих на розширення сегменту ринку, збільшення кола споживачів та обсягів продажів, одержання конкурентних переваг та забезпечення високих результатів функціонування. Сучасна маркетингова політика підприємства торгівлі є стилем мислення, філософією торговельного бізнесу та способом його розуміння. Вона спрямована на залучення та утримання клієнтів за рахунок створення для нього такої цінності, яка максимально задовольняє його потреби створює мотивацію для наступного відвідування підприємства. Маркетингова політика підприємства включає в себе товарну(складовою якої є асортиментна політика), цінову, збутову політики, а також політику просування продукції (товарів, послуг) на споживчому ринку

     

Важливою складовою маркетингової політики торговельного підприємства є асортиментна політика, від ефективності якої в значному ступені залежить обсяг та структура товарообороту, забезпечення та збереження конкурентоспроможності підприємства, оскільки саме товар,його якість, оптимальний асортиментний набір впливають на конкурентні позиції та успіх підприємства.

Поняття «асортимент» характеризує склад товарної маси, що реалізується торговельним підприємством та являє собою повний перелік товарів у розрізі груп, видів, різновидів, артикулів та інших якісних відмінних ознак.

Від складу та своєчасного оновлення асортименту товарів залежать ступінь задоволення попиту, витрати споживання населення, пов'язані з придбанням товарів, кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємств торгівлі. Відсутність в роздрібній торговельній мережі окремих товарів,їх вузький, нестабільний або невідповідний запитам покупців асортимент породжують незадоволений попит, збільшують витрати часу на пошук потрібних товарів.

Під час формування товарного асортименту необхідно забезпечити правильне поєднання товарів різної вартості, постійного і періодичного характеру споживання, різного діапазону цін тощо. Підбір, планування та регулювання асортименту товарів здійснюється в межах формування та реалізації асортиментної політики торговельного підприємства.

Асортиментна політика підприємства торгівлі – курс дій з управління асортиментом товарів, тобто це політика, зміст якої полягає у визначенні номенклатури товарів, продукції, послуг, що реалізуються, із урахуванням власних можливостей, можливостей постачальників і партнерів, потреб ринку, ступеня ризику, сезонності попиту, кон'юнктури і динаміки цін.

Формування асортиментної політики торговельного підприємства спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів, зміцнення ринкових позицій підприємства та оптимальне використання обмежених ресурсів

Формування асортиментної політики торговельного підприємства базується на наступних принципах:

1)        відповідність структурі попиту споживачів району діяльності підприємства торгівлі, що обумовлює необхідність вивчення попиту, як задоволеного, так і незадоволеного, та того, що формується, та забезпечує успішну реалізацію товарів;

2)    комплексність задоволення попиту споживачів у межах обраної ніші – сегмента споживчого ринку, що обумовлюється потребою забезпечення високої якості торговельного обслуговування, створення умов для скорочення часу покупців на пошук товарів та здійснення покупки;

3)    забезпечення необхідної широти, глибини та стійкості асортименту з метою забезпечення та підтримання високого рівня конкурентоспроможності підприємства.

Широта асортименту характеризує кількість товарних груп та підгруп, які реалізує підприємство, глибина – кількість різновидів товарів за окремими споживчими або якісними ознаками (фасонами, моделями, розмірами, сортами та іншими показниками). Стійкість асортименту визначається співвідношенням кількості різновидів товару, який постійно перебуває в реалізації, з кількістю різновидів, передбачених асортиментним переліком.

4)      забезпечення умов для отримання цільового розміру прибутку, що обумовлено тим, що рішення стосовно підбору асортименту визначають обсяг доходів підприємства від торгової діяльності, величину витрат обігу (в зв'язку з різною товарною витратоємністю), потребу в оборотному капіталі (у зв'язку з різною оборотністю запасів окремих товарів) та ін. Досягнення стратегічних цілей діяльності підприємств торгівлі та досягнення запланованого обсягу та структури товарообороту значною мірою залежить від цінової політики, основними передумовами ефективності якої в умовах ринкової економіки є зорієнтованість на споживачів, урахування їх платоспроможності та цінової чутливості, диференційоване визначення рівнів торговельної надбавки, комплексне і постійне дослідження факторів, що впливають на цінову політику, моніторинг цін конкурентів, забезпечення гнучкості та адаптивності роздрібних цін, розробка політики управління ними тощо.

Зростання обсягу товарообороту можливе за умов:

·      зростання ціни реалізації окремих видів товарів (послуг), хоча можливості використання даного резерву обмежені їх ринковою ціною;

·  зниження ціни реалізації окремих видів товарів (послуг) за умови зростання кількості їх реалізації за рахунок залучення додаткових споживачів або зростання обсягу придбання товарів одним відвідувачем.

Рівень цін на товари та послуги, що реалізуються суб’єктом підприємництва в сфері торгівлі, визначається в процесі формування цінової політики підприємства.

Цінова політика торговельного підприємства – це сукупність принципів та методів встановлення цін на товари (послуги), які дозволяють варіювати цінами залежно від положення на ринку, забезпечення необхідних обсягів продажів та прибутку й вирішувати інші завдання підприємства.

У процесі формування цінової політики торговельного підприємства необхідно враховувати специфічні умови, притаманні його діяльності. Формування цінової політики торговельного підприємства відрізняється обґрунтуванням диференційованих рівнів торговельних надбавок на реалізовані товари, визначенням умов та розміру їх оперативного коригування залежно від змін ситуації на споживчому ринку та умов господарювання торговельного підприємства.

Відмінні особливості цінової політики торговельного підприємства (порівняно з виробничим):

 

Розробка цінової політики торговельного підприємства базується на таких принципах:

1.        Забезпечення взаємозв’язку цінової політики підприємства з загальною стратегією торговельного менеджменту та пріоритетними напрямками розвитку товарообороту.

2.        Врахування стану кон’юнктури споживчого ринку та властивостей обраної ринкової ніші.

3.        Врахування витратоємності реалізації товарів та її диференціації залежно від місця продажу товарів, рівня торговельного обслуговування та інших факторів.

4.        Забезпечення взаємозв’язку цінової політики з типом, спеціалізацією, географією діяльності торговельного підприємства.

5.        Забезпечення комплексності підходу рівня торговельної надбавки на товар у поєднанні з високою якістю обслуговування покупців.

6.        Забезпечення гнучкості та динамічності цінової політики.

 

Вихідні передумови та обґрунтування плану товарообороту роздрібного торговельного підприємства.

Майбутній обсяг та структура товарообороту підприємства торгівлі є вихідними для планування багатьох показників господарської діяльності – комерційного доходу, витрат обігу, прибутку, потреби в активах і капіталі тощо. Тому планування товарообороту є важливим етапом у системі управляння обсягом діяльності торговельних підприємств.

План товарообороту – це величина обсягу товарообороту, яку необхідно досягти, виконавши певні дії.

Планування товарообороту підприємства торгівлі – це обґрунтування необхідного обсягу товарообороту на визначений період часу та подальше його узгодження з прогнозованою величиною можливого товарообороту з урахуванням існуючих обмежень, встановлення строків реалізації і відповідальних за досягнення затвердженого плану виконавців.

Передумовами розробки та обґрунтування плану товарообороту є: формування інформаційної бази щодо стану зовнішнього та внутрішнього середовища суб’єкту господарювання; аналіз товарообороту у періоді, що передує плановому; визначення стратегічних цілей подальшого розвитку товарообороту.

На першому етапі вивчають інформацію, що характеризує стан та перспективи змін факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Інформацію про стан та перспективи розвитку зовнішнього середовища можна отримати на основі статистичних даних, проведення спеціальних досліджень, використання кон’юнктурних оглядів, систематизації нормативної бази, опитування та анкетування споживачів, спеціальних публікацій про стан роздрібної торгівлі тощо. Джерелами інформації про стан внутрішнього середовища є форми фінансової звітності №1 «Баланс» і додатки до нього та №2 «Звіт про фінансові результати;форми статистичної звітності №3 – торгівля «Звіт про надходження, продаж та залишки товарів», №5 – торгівля «Звіт з праці», №7 – торгівля «Звіт про розвиток торговельної мережі»; матеріали управлінського обліку.

На другому етапі здійснюють аналіз товарообороту, який дозволяє виявити резерви розвитку товарообороту, збільшення частки підприємства на споживчому ринку і підвищення конкурентоспроможності, оцінити ступінь задоволення попиту. На цьому етапі аналізують обсяг, склад та структуру товарообороту, визначають тенденції їх зміни та фактори, які безпосередньо на них впливають. Досліджують ритмічність та сезонність реалізації, оцінюють ступінь та фактори виконання або невиконання раніш розроблених планів. Результати проведення аналітичних процедур є підґрунтям проведення планової роботи.

Третій етап полягає у визначенні пріоритетних стратегічних цілей розвитку товарообороту, маркетингової, асортиментної та цінової політик. Особливості ринку діяльності торговельного підприємства (кон’юнктура), стадії життєвого циклу суб’єктів підприємництва (створення, реорганізація, реструктуризація, санація, банкрутство) та товарів (зародження, зростання, зрілість, спад) зумовлюють пріоритетність конкретних цілей управління товарооборотом, що має вирішальне значення для вибору методу планування товарообороту підприємств торгівлі. У якості цільових (стратегічних) орієнтирів виділяють цілі, що спрямовані на попит, на можливості ресурсозабезпечення та на прибуток.

Стратегічні (цільові) настанови торговельних підприємств лежать в основі формування трьох варіантів плану товарообороту.

Перший варіант передбачає визначення необхідного обсягу товарообороту, що забезпечує отримання необхідної суми прибутку. Визначення необхідного обсягу товарообороту підприємства базується на використанні програмно-цільового методу планування та здійснюється за формулою:

Другий варіант передбачає визначення ресурсозабезпеченого товарообороту, розрахунок якого здійснюється на основі застосування балансового, трудового або нормативного методу планування.

Балансовий метод передбачає планування загального обсягу роздрібного товарообороту з використанням формули балансової ув'язки товарних ресурсів:   

ТОпл = ТЗn+ Нпл – ТЗк – ІВпл,

 де

Т3п – фактичний обсяг товарних запасів на початок періоду,

Нпл – планові обсяги надходжень товарів,

ТЗк – норматив потреби в утворенні товарних запасів на кінець планового періоду,

Івпл – плановий розмір іншого вибуття товарних ресурсів .

 Трудовий метод планування товарообороту передбачає використання інформації про планову чисельність торгово-оперативного персоналу підприємства (ТОПпл), фактичний виробіток на одного працівника торгово-оперативного персоналу (Вф) та можливі резерви зростання виробітку (DВ):

Тпл=ТОПпл х (Вф+DВ).                                                 

Нормативний метод планування заснований на використанні при розрахунках норм і нормативів та передбачає визначення обсягу товарообороту, який може бути отриманий при фактичному розмірі торговельної площі підприємства:

Тпл=ТП х Н_пл,,                                                    

ТП – торговельна площа підприємства;

Н_пл – техніко-економічний норматив товарообороту на 1 м² торговельної площі.

Третій варіант плану товарообороту характеризує можливий обсяг продажів, який може бути визначений на основі вивчення динаміки товарообороту та перенесення основних закономірностей розвитку на плановий період з врахуванням факторів, що впливають на обсяг товарообороту, або з використанням методу еластичності до зміни купівельних фондів населення району діяльності підприємств

                                        Сутність та значення товарних ресурсів

Для роботи торговельним підприємствам необхідне забезпечення товарами у певній кількості й асортименті для досягнення планових обсягів товарообороту. Таку матеріальну основу товарообороту забезпечують товарні ресурси, тобто маса товарів, які надійшли на торговельне підприємство за рахунок різних джерел і призначені для подальшої реалізації покупцям (кінцевим споживачам – у роздрібній торгівлі, проміжним – у оптовій) у визначений період.

Пропозиція товарних ресурсів формується за рахунок таких джерел надходження:

-       промислове або сільськогосподарське виробництво продукції у різних сферах національної економіки;

-       виробництво продукції у підсобних господарствах населення або суб’єктів господарювання;

-       ввезення товарів за імпортом;

-       виробництво товарів торговельними підприємствами під власними торговими марками або власне виробництво кулінарної продукції (у супер-, гіпермаркетах).

Зважаючи на свою роль, товарні ресурси – найважливіший фактор виробництва у торговельних підприємствах, оскільки вони є основним предметом праці, а їх зміни можливі в короткостроковому періоді.

В економіці короткостроковим вважається період, впродовж якого виробники товарів і послуг у змозі змінити лише частину ресурсів, що використовуються; тобто період, упродовж якого частина ресурсів – устаткування, будівлі – не змінюється (постійні ресурси), а інша частина (товари, сировина, паливо, робітники тощо) – піддається кількісним та якісним змінам (змінні ресурси). Впродовж довгострокового періоду підприємство може змінити всі фактори, що використовуються для виробництва продукції (послуг), а в короткостроковому періоді виробничі потужності не змінюються.

Метою придбання й використання товарних ресурсів є одержання доходу або забезпечення інших потреб. Товарні ресурси підприємства формуються за рахунок надходження товарів і запасів.

Завдання надходження товарів вирішується під час організації товарного забезпечення обороту торговельного підприємства, яке є необхідною умовою здійснення реалізації товарів, виконання розроблених планів товарообороту.

Товарне забезпечення обороту – це процес забезпечення надходження на торговельне підприємство товарних ресурсів необхідного обсягу, асортименту та якості, що охоплює діяльність в сфері їх закупівлі, доставки та зберігання.

У процесі товарного забезпечення обороту вирішуються завдання постійного та ритмічного надходження товарів на підприємство,забезпечення відповідності обсягу і структури закупівель товарів обсягу і структурі попиту на них, формування конкурентних переваг підприємства за рахунок асортименту, якості й цін на товари та послуги, мінімізації витрат на формування, транспортування, зберігання товарних ресурсів,забезпечення ефективності комерційних угод щодо закупівель товарів. Від якості виконання цих завдань залежать розмір і рівень багатьох показників господарської діяльності торговельного підприємства: обсяг товарообороту, чистого доходу, прибутку, товарооборотність, розмір інвестицій тощо.

Основними факторами, що впливають на товарне забезпечення,є такі:

1)        організаційні (спеціалізація торговельного підприємства, форма обслуговування, порядок і умови розрахунків, швидкість документообігу, форми матеріальної відповідальності, форми контролю якості товарів);

2)        економічні (наявність нормативів товарних запасів, плану товарообороту, виконання планів і умов поставок, відповідність асортименту та якості товарів попиту, принципи формування асортименту);

3)             соціальні (професійний рівень персоналу, умови праці, рівень матеріального стимулювання праці);

4)   технічні (рівень автоматизації обліку товарних ресурсів, стан тари і засобів, що забезпечують збереження товарів, забезпеченість складськими та торговими приміщеннями).

                 Товарні запаси: сутність, значення та види

Важливою складовою товарного забезпечення підприємств торгівлі є наявність і стан необхідних для безперебійної роботи запасів товарів.

Товарні запаси – маса товарів, що призначена для наступного продажу, але тимчасово виключена з процесів обігу і зберігається на складі (у коморі) до моменту їх продажу покупцям.

Момент утворення товарних запасів означає виключення їх із процесу обігу.
Практично не беручи участі в обігу, товарні запаси потенційно забезпечують безперервність реалізації товарів на торговельних підприємствах, стійкість товарної пропозиції, дозволяють реалізувати певну асортименту та цінову політику, підвищити рівень задоволення попиту.

Основними причинами утворення товарних запасів у підприємствах торгівлі є такі:

-      Безперервність процесу реалізації товарів і обслуговування покупців;

-                     Невідповідність ритмів споживання і виробництва товарів, що призводить до необхідності утворення страхових резервів;

-      Сезонність виробництва та споживання окремих видів товарів;

-      Мінімізація витрат на транспортування товарів;

-      Нерівномірність розміщення районів споживання товарів;

-      Необхідність перетворення виробничого асортименту в торговий, що обумовлена необхідністю виконання певних операцій з передпродажної підготовки (наприклад, пакування, маркування товарів тощо).

Основними формами товарних запасів у торгівлі вважаються: запаси готової продукції на складах підприємств-виробників, запаси товарів на складах підприємств оптової торгівлі, на складах або у торгових залах підприємств роздрібної торгівлі; товари у дорозі (від виробників до підприємств оптової торгівлі, від підприємств оптової торгівлі до підприємств роздрібної торгівлі).

Особливостями товарних запасів у сфері торгівлі є:

–                        залежність розміру запасів від специфіки товарів, коли, наприклад, значна частка продовольчих товарів має короткі терміни зберігання, а деякі товари непродовольчої групи суттєво залежать від моди або сезонності;

–                        залежність розміру запасів від розміру торговельного підприємства, його торговельної або складської площі, які виступають суттєвим обмежуючим фактором, що не дозволяє зберігати великі обсяги товарних запасів;

–         широкий перелік асортиментних позицій товарів висуває різні вимоги до їх зберігання (наявності спеціального обладнання, підтримки спеціального температурного режиму тощо).

                 З метою характеристики стану і процесів формування товарні запаси підприємств торгівлі класифікують за наступними ознаками:

 

Необхідність нормування товарних запасів обумовлена тим, що недостатній їх обсяг (менший за нормативну величину) призводить до порушення ритму реалізації товарів, недотримання товарообороту та прибутку, утворення незадоволеного попиту покупців. Відповідно, наявність понаднормативних запасів призводить до «заморожування» оборотних коштів торговельного підприємства, зростання витрат, зниження ефективності використання матеріальних ресурсів.

Розмір запасів у натуральному вимірі використовується для планування товарних ресурсів підприємств торгівлі, організації роботи складської мережі, визначення потреби в матеріально-технічній базі, оперативного обліку залишків товарів. Одиниці виміру запасів при цьому відображають особливості споживчих характеристик товарів – одиниці об’єму, ваги, продукції тощо.

Вартісний вимір товарних запасів передбачає визначення їх розміру у грошовій формі, причому ціни виміру можуть бути як фактичними, так і порівнянними. Вартісні одиниці вимірювання дозволяють оцінити рівень забезпеченості торговельного підприємства товарними запасами як в цілому, так і за окремими товарними групами. Такі показники використовуються в обліку, звітності, аналізі та плануванні запасів, а також пов’язаних з ними інших показників діяльності (обсягу та структури товарообороту, операційних витрат тощо).

Відносний вимір товарних запасів у підприємствах торгівлі використовується для характеристики якісних показників формування товарних запасів, пов’язаних із оцінкою забезпеченості товарообороту запасами, аналізом періоду та швидкості їх обертання запасів.

Рівень запасів у днях обороту обчислюється як у цілому для підприємства торгівлі, так і за окремими видами та групами товарів, а також за окремими періодами року.

Одним із найважливіших показників ефективності діяльності торговельного підприємства є товарооборотність.

Під товарооборотністю розуміється інтенсивність обертання товарів із дня їх надходження у торговельне підприємство до дня їх реалізації.

Товарооборотність визначається часом обертання або швидкістю товарообороту.

Співвідношення середнього розміру запасів з одноденним обсягом товарообороту підприємства торгівлі визначає тривалість перебування товарів у сфері обертання або час товарного обертання. Час товарного обертання вимірюється за певний період.

 
Важливе значення для торговельного підприємства, підвищення його конкурентоспроможності має прискорення товарооборотності. При цьому вивільняються оборотні кошти, що вкладені в товари, скорочуються витрати щодо їхнього зберігання, зменшуються товарні втрати, що, у кінцевому рахунку, призводить до підвищення прибутку підприємства.

Для визначення суми коштів, що вивільнені в результаті прискорення товарооборотності, необхідно прискорення часу обертання запасів у днях помножити на фактичний середньоденний обсяг товарообороту торговельного підприємства.

                

Система факторів, що обумовлюють розмір, склад і швидкість обертання товарних запасів. Закупівельна політика торговельних підприємств

 

Забезпеченість товарними запасами, їх розмір, склад і швидкість обертання знаходяться під впливом значної кількості факторів, які поділяються на зовнішні та внутрішні.

До основних зовнішніх факторів у торгівлі відносяться:

-

– фактори товарної пропозиції – обсяги та структура виробництва та імпорту, сезонність і ритмічність виробництва, рівень конкуренції на товарних ринках, властивості та умови транспортування товарів, сумлінність постачальників, стан дисципліни поставок. Наприклад, недостатність товарної пропозиції, що має місце у періоди сезонних коливань виробництва певних видів товарів або через бар’єри регуляторного характеру, зумовлює перебої в закупівлях і постачаннях, уникнення яких потребує збільшення розміру товарних запасів. З підвищенням рівня конкуренції на ринку товаровиробників, у торговельних підприємств більше можливостей щодо вибору постачальників товарів, укладання більш вигідних умов закупівель, що сприяє скороченню розміру товарних запасів. Загальна репутація постачальників, їх надійність щодо виконання угод впливають на графіки поставок товарів, а отже і на необхідність формування страхових товарних запасів;

–        фактори попиту – обсяг, структура, сезонність попиту, рівень доходів і чисельність населення, специфіка споживчого сегменту. Наприклад, нестабільність попиту на окремі види товарів вимагає створення додаткових (резервних) товарних запасів на випадок його непередбачених коливань. Зростання доходів населення обумовлює підвищення споживчого попиту, а, відповідно, і потенційне збільшення обсягів реалізації товарів, що призводить до прискорення товарооборотності. Досконале знання потреб споживчого сегменту, на якому працює торговельне підприємство, дозволяє мінімізувати товарні запаси, що залучаються в торгово-технологічний процес;

–     ринкова кон’юнктура – співвідношення попиту та пропозиції. Наприклад, за умов, коли попит на окремі види товарів перевищує їх пропозицію, торгово-технологічний процес здійснюється з меншими запасами. Відповідно, у міру розширення пропозиції відбувається уповільнення швидкості обертання товарів;

–     рівень цін та інфляції. Однією з причин формування значних обсягів запасів в торгівлі є очікування підвищення рівня цін. Чим вище темп інфляції, тим більшим стає нарощення товарних запасів з метою захисту грошових коштів від знецінення та одержання додаткового доходу зарахунок різниці між закупівельними і продажними цінами.

Основними внутрішніми факторами, що обумовлюють кількісні і якісні характеристики товарних запасів на торговельному підприємстві, відносяться:

–         обсяг, структура і темпи зростання товарообороту. Відносно великі за обсягами товарообороту підприємства торгівлі, як правило, залучають в оборот менші обсяги запасів у зв’язку тим, що вони мають можливість частіше здійснювати поставки товарів, минаючи посередницьку ланку. Як правило, зростання товарних запасів вважається виправданим, коли воно відбувається на фоні випереджального збільшення товарообороту. Крім того, товари залежно від їхніх фізико-хімічних особливостей, споживчих властивостей, якості та інших ознак мають різний час обертання. Так, наприклад, продукти, що швидко псуються і втрачають свої властивості (наприклад, хліб, молоко, фрукти) мають бути реалізовані протягом нетривалого періоду, що мінімізує потребу у їх запасах;

–         місце розташування підприємства. Вплив цього фактору більш сильно проявляється у роздрібній торгівлі, коли від місця розміщення магазину залежить рівень його відвідуваності та інтенсивність потоків покупців у районі його діяльності, а відповідно – і одноденний обсяг товарообороту, швидкість реалізації запасів;

–         організація та частота завозу товарів. Закупівля товарів у товаровиробників за наявності прямих довгострокових зв’язків зменшує необхідність постачань великих партій товарів і дозволяє мінімізувати обсяги товарних запасів. Чим частіше завозяться товари на торговельне підприємство, тим з меншими запасами можна забезпечити його торгово-технологічний процес товарними ресурсами. Частота завозу, у свою чергу, залежить від місця розташування підприємства, розміщення його постачальників, транспортних умов. Чим вищий рівень дисципліни поставок, сумлінності постачальників, чим більш сприятливі умови постачань, тим нижчим може бути обсяг товарних запасів;

–         стан матеріально-технічної бази під
приємства (розмір і стан його складських, торговельних площ, наявність і стан обладнання) має обмежувальний характер і визначає граничний розмір запасів, які може зберігати торговельне підприємство. Відсутність або нестача торговельного обладнання, наприклад, стелажів, холодильних камер, обмежує можливості створення необхідних умов для зберігання окремих товарів, дотримання товарного сусідства та інших правил зберігання. З іншого боку, великі підприємства роздрібної торгівлі (супер-, гіпермаркети, дискаунтери) мають значну торговельну площу, що дозволяє їм зберігати товарні запаси у торговому залі, оптимізувати їх розмір за рахунок використання інноваційних технологій, принципів мерчандайзингу;

–        
організація комерційної роботи. Оптимальність вибору каналів постачання, добре налагоджена робота з вивчення попиту та стимулювання продажів, організація контролю за надходженням, реалізацією та залишками товарів дозволяють запобігти закупівлі товарів, що користуються обмеженим попитом, і скоротити витрати, пов’язані із формуванням і утриманням товарних запасів;

–         фінансовий стан підприємства. Недостатні обсяги фінансових ресурсів і нестійкість фінансового стану скорочують можливості торговельного підприємства щодо формування товарних запасів для забезпечення широкого асортименту та використання різноманітних форм оплати за поставлені товари (передплата, оплата за фактом поставки грошовими коштами підприємства, отримання комерційного кредиту від постачальників, прийом товарів під реалізацію за угодами комісії або консигнації). Відповідно, чим стабільнішим і потужнішим є торговельне підприємство з фінансової точки зору, тим ширші його можливості щодо формування товарних запасів.

Важливе місце у системі товарного забезпечення торговельних підприємств займають закупівлі, які охоплюють такі напрями діяльності:

1) постійне вивчення ринку товарних ресурсів з метою контролю за закупівельними цінами й ефективного управління відповідними витратами; Перший напрям передбачає організацію на торговельному підприємстві постійного моніторингу ринку постачальників з метою одержання інформації про ціни на товари із різних джерел (Інтернет, каталоги, разові пропозиції тощо).

2) робота з постачальниками з метою оптимізації їх кількості, якості та складу;  Другий напрям пов'язаний з можливостями вільного вибору та здійснення закупівлі товарів у різних постачальників, на різних умовах щодо термінів і форм розрахунків, укладання прямих договорів (угод) щодо їх поставки.

Оскільки постачальниками можуть бути різноманітні суб'єкти господарювання, тому для їх характеристики використовується наступна класифікація:

1.        За функціональним розподілом виділяють постачальників-виробників і постачальників-посередників, які закуповують продукцію у її виробників і реалізують підприємствам торгівлі.

2.        За місцезнаходженням комерційних партнерів підприємства поділяють на місцевих (тих, що діють на локальному ринку), позаобласних (працюють у межах всієї країни – на національному ринку) і зовнішніх (тих, що діють на глобальних ринках).

3.        За відношенням до господарської системи постачальники товарів можуть бути внутрішньосистемними і позасистемними. Внутрішньосистемні відносини торговельного підприємства із постачальниками можуть бути оформлені організаційно (у формі об'єднань підприємств) або економічно (спільний власник, дочірнє підприємство тощо).

4.        За формою власності та організаційно-правовою формою господарювання постачальниками підприємства торгівлі можуть бути суб’єкти будь-яких форм власності (державної, комунальної або приватної)та господарювання (приватні підприємства, різноманітні господарські товариства, кооперативи тощо).

5.        За тривалістю встановлених комерційних зв'язків постачальники можуть бути постійні, які протягом тривалого часу співпрацюють із торговельним підприємством, і разові, співпраця з якими має тимчасовий характер.

Вибір того чи іншого постачальника впливає на якість комерційної роботи торговельного підприємства і ступінь ризикованості операцій із закупівлі товарів, стійкість товарного забезпечення товарообороту. Важливими характеристиками постачальників є їх можливості щодо своєчасного відвантаження та доставки товарних ресурсів, надання відстрочки оплати поставки та знижок до закупівельних цін, проведення рекламних заходів та забезпечення безоплатної доставки тощо.

3)  аналіз витрачання усіх товарних ресурсів, що закуповуються, з метою мінімізації коштів, які «заморожені» у запасах товарів тощо. У межах третього напряму процесу закупівель необхідні збирання та обробка значних масивів інформації щодо обсягів реалізації товарів за інтервалами часу, асортиментними групами, позиціями. Аналіз таких даних дозволить здійснювати закупівлі відповідно до попиту і тим самим оптимізувати запаси та мінімізувати кошти, що «заморожені» в них. Використання комп’ютеризованих систем управління дозволяє вирішити цю задачу.

Важливість закупівель для торговельних підприємств вимагає постійного управління цим процесом й формування відповідної закупівельної політики.

Закупівельна політика торговельного підприємства – це сукупність заходів, що пов’язані із розробкою програми закупівель, плануванням умов постачання, встановленням контактів із постачальниками, плануванням доставки товарів, спрямованих на встановлення надійних зв’язків підприємства з ринками постачальників і досягнення цілей та завдань закупівельної діяльності підприємства.

За умов конкурентних ринків формування закупівельної політики підприємства торгівлі повинно ґрунтуватися на наступних принципах:

–     відповідності реальному попиту на товари та послуги торговельного підприємства;

–     відповідності обсягів закупівель розміру торговельного підприємства, його спеціалізації, стану матеріально-технічної бази, фінансовим і технологічним можливостям;

–     урахування якості товарів, їх ціни, наявності товарного знаку, торговельної марки тощо;

–     надання переваги тим постачальникам, які пропонують додаткові послуги з доставки, збереження, комерційного кредитування, а також надають цінові знижки, пільги у розрахунках тощо;

–     вибору найбільш дешевого і зручного варіанта доставки товарів з урахуванням умов транспортування і зберігання, навантаження і розвантаження, надійності збереження якісних показників товарів;

–     оптимізації термінів, ритмічності постачань, розмірів кожної партії постачання. Наприклад, закупівлі великих партій товарів дають можливість одержати додаткові знижки у постачальників, але призводять до збільшення витрат на зберігання товарів. Наявність невиправдано великих обсягів товарних запасів призведе до «заморожування» коштів підприємства. Разом з тим, часті постачання товарів невеликими партіями можуть збільшити транспортні витрати та призвести до перебоїв у їх реалізації;

–     ефективності господарської та закупівельної діяльності підприємства торгівлі, коли отримані внаслідок реалізації певної закупівельної політики результати мають перевищувати понесені на її розробку та впровадження витрати.

Порушення визначених принципів призводить до неправильної організації закупівельної діяльності на торговельному підприємстві та чинить негативний вплив на всі інші аспекти його діяльності: 

     Вихідні передумови та обґрунтування плану товарного забезпечення обороту торговельних підприємств

Найважливішою передумовою формування необхідного розміру товарних ресурсів є забезпечення надходження товарів на торговельне підприємство. Основною метою планування поставок товарів і організації їх закупівель є забезпечення ритмічної поставки товарів у необхідних обсягах і асортименті.

Процес планування товарного забезпечення обороту торговельного підприємства складається з таких основних етапів:

 1.        Аналіз надходження товарів на підприємство в передплановому періоді.

2.        Визначення планового обсягу та структури надходження товарів.

3.        Визначення планового обсягу та джерел  закупівель необхідних товарів.

4.        Забезпечення ритмічності й оптимізація партій надходження товарів.

 

Аналіз надходження товарів на торговельне підприємство в перед плановому періоді проводиться в тісному зв’язку із показниками аналізу товарообороту та товарних запасів.

У процесі проведення аналізу вивчаються:

а) динаміка загального обсягу та товарної структури надходження товарів (темпи зміни обсягу надходження товарів впередплановому періоді в цілому по підприємству і в розрізі окремих товарних груп);

б) забезпеченість передбачених обсягів реалізації і розмірів приросту товарних запасів необхідним обсягом надходження товарів;

в) склад джерел надходження товарів (питома вага надходження товарів від безпосередніх виробників, торгових посередників, питома вага поставок товарів від місцевих та позаобласних постачальників,  із за меж країни тощо);

г) відповідність обсягів фактичного надходження товарів (у вартісних або натуральних показниках) обсягам, передбаченим укладеними угодами. За наявності недопоставок необхідно з’ясувати причини невиконання зобов’язань(відмова торговельного підприємства від частини товарів; надзвичайні обставини тощо);

д) ритмічність і рівномірність надходження товарів за окремими періодами (коефіцієнти ритмічності поставки в цілому і за окремими товарними групами, показники середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації);

е) частота поставок товарів у розрізі груп (або підгруп).

 

Визначення планового обсягу та структури надходження товарів на торговельне підприємство передбачає розрахунок потреби у товарах з урахуванням таких показників:

• -      плановий обсяг реалізації товарів у цілому та за групами покупців (населення, інші підприємства, організації соціальної сфери тощо);
• -      приріст або зниження товарних запасів у порівнянні з встановленими нормативами;
• -      втрати від уцінки товарів і в межах норм природного убутку;
• -      страховий запас на випадок коливань попиту.

Основними орієнтирами при цьому є зміни потреби в товарах, прогнозовані коливання товарообороту та прибутку, зміни у величині товарних запасів.

Обсяги необхідного надходження товарів розраховуються за окремими товарними групами і по підприємству торгівлі в цілому. Планове надходження товарів визначають за формулою:

Н=Р+Зк – Зп + В,                                                         

де Н – плановий обсяг надходження товарів у відпускних (продажних)цінах;

Р– плановий обсяг реалізації товарів;

 Зп– фактична сума товарних запасів на початок планового періоду;

Зк – розрахункова сума товарних запасів на кінець планового періоду;

В – очікуване вибуття товарів у зв’язку з природним убутком і з інших причин (уцінка, сезонний розпродаж тощо).

 Плановий обсяг закупівель товарів визначається виходячи з планового обсягу їх надходження за окремими товарними групами і по підприємству в цілому.

При цьому слід врахувати такі особливості:

-         обсяг надходження товарів розраховується у продажних цінах (цінах реалізації), а обсяг товарних закупівель – у цінах їх закупівлі;

-         приріст товарних запасів, передбачений у плановому періоді, також забезпечується закупівлями товарів у закупівельних цінах.

З урахуванням цих особливостей плановий обсяг закупівель товарів на підприємстві торгівлі визначається за формулою:

ОЗ= Н – Д_реал – Н_ТЗ,                                                

 

де

ОЗ – обсяг закупівель  товарів  торговельним підприємством у плановому періоді (в закупівельних цінах);

Н – плановий обсяг надходження товарів (уцінах продажу);

Др – запланова на сума торгових надбавок від реалізації товарів;

Н_ТЗ – сума торгових надбавок, що передбачається на обсяг приросту товарних запасів.

Після розрахунку обсягу закупівель визначаються основні їх джерела з урахуванням сформованих господарських зв’язків і необхідності забезпечення підвищення ефективності комерційних угод.

Забезпечення ритмічності і оптимізація партій надходження товарів на торговельне підприємство являє собою оптимізаційну задачу, що вирішується з урахуванням забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації операційних витрат на цей процес. Реалізація цього завдання передбачає визначення оптимального розміру партій надходження (поставки) товарів на торговельне підприємство.

Однією з популярних моделей такої оптимізації є модель оптимального рівня запасів:

 

Використання цієї моделі дозволяє визначити мінімум сукупних витрат на завезення та зберігання товарів. Чим вищий розмір партії поставки, тим нижчий відносний розмір витрат торговельного підприємства на розміщення замовлення, доставку товарів та їх приймання. Разом з тим, значний обсяг партії поставки зумовлює більші середні розміри товарних запасів.

Наприклад, якщо поставляти товар один раз на два місяці, то середній розмір його запасу складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки товару скоротити вдвічі і здійснювати її один раз на місяць, то середній розмір його запасу складе 15 днів. В останньому випадку знизиться розмір витрат торговельного підприємства на зберігання товарів.

Обмеження використання моделі оптимального розміру запасів у практичній діяльності підприємств торгівлі пов’язано з тим, що для отримання інформації про витрати на зберігання і завезення товарів потрібна обробка великих масивів систематизованої інформації, яку не завжди можна отримати за окремими видами та найменуваннями товарів.

У торговельних підприємствах, що забезпечують великі обсяги реалізації окремих груп товарів, особливо за умов їх поставок від одного постачальника, оптимізація розміру партій надходження може бути проведена на основі розрахунку точки замовлення. Ця точка характеризує такий розмір товарного запасу на підприємстві, зниження якого може призвести до порушення діяльності і вимагає поповнення. Точка замовлення визначається кількістю товару, яка може бути реалізована протягом часу, що відповідає інтервалу виконання замовлення. Таким чином, планування товарного забезпечення торговельного підприємства засноване на аналізі умов, результатів надходження товарів і спрямоване на підвищення ефективності взаємодії торговельних підприємств з постачальниками товарів.