Лекція 11

 

Тема 7. Продукція: сутність, різновиди та конкурентоспроможність

 Загальна характеристика продукції та одиниці її виміру.

 Продукція - матеріальний результат праці, отриманий у конкретному виробничому процесі та призначений задовольняти суспільні та особисті потреби.

Продукція, що протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу, називається незавершеним виробництвом чи напівфабрикатом, по закінченні - готовою продукцією

Ступінь задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи з показників обсягу товарів певної номенклатури та асортименту.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент - це певна сукупність товарів, яка відрізняється відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо) і відповідає в цілому профілю діяльності підприємства, задовольняючи найбільш повно вимоги певних категорій споживачів.

Асортимент визначають такими характеристиками як глибина та широта

Глибина асортименту - це пропозиції кожного окремого товару в рамках асортиментної групи.

Широта асортименту - кількість асортиментних груп товарів, що випускаються підприємством.

Наприклад, вид товару - автомобіль, асортиментні групи - легкові, вантажні автомобілі; асортиментні позиції — моделі автомобілів, що відрізняються технічними характеристиками.

 

                 

Виробнича програма підприємства

 

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановленні терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у продукції, що випускається підприємством, при найкращому використанні ресурсів та отриманні максимального прибутку.

Результати розробки виробничої програми ґрунтуються на основі досліджень ринку та конкурентів. Підґрунтям (вихідними даними) формування виробничої програми є результати досліджень:

·      поведінки на ринку споживачів товарів підприємства та конкурентів;

·      перспектив розвитку товарів та послуг, що випускаються та надаються підприємством, оцінювання форм і методів збуту;

·      можливостей просування товарів на інші ринки;

·      вдосконалення механізму ціноутворення на підприємстві.

Розробка науково-обґрунтованої виробничої програми передбачає вирішення наступних задач:

-   забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукції в натуральних і вартісних показниках;

-  формування номенклатури та асортименту виробів відповідно від стадії їх життєвого циклу;

-   максимальне       використання      виробничих      потужностей      та     ресурсного потенціалу підприємства;

-     підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту та дій конкурентів.

Виробнича програма визначає: обсяг випуску продукції; номенклатуру та асортимент виробництва; кількість, якість, строки та вартість виготовлення продукції. В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції за визначеною номенклатурою та асортиментом товарів.

Розробка виробничої програми здійснюється за етапами:

1)         визначається обсяг поставок у натуральному вираженні за номенклатурою й асортиментом згідно укладених договорів;

2)         складається план продажу продукції споживачам в натуральній формі;

3)         обліковуються залишки нереалізованої продукції зі складу на початок та кінець року;

4)         розраховується обсяг виробництва продукції за номенклатурою та асортиментом в натуральних показниках з календарним розподілом планового періоду;

5)         обґрунтовуються розрахунки та узгоджуються з розмірами виробничих потужностей структурних підрозділів;

6)         розраховуються вартісні показники товарної та реалізованої продукції;

7)         складається календарний графік продажу продукції згідно укладених договорів;

8)         планується виробнича програма структурних підрозділів підприємства.

 Основними вимогами до розробки виробничої програми підприємства є: правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва згідно із попитом споживачів; узгодження натуральних та вартісних показників обсягів виробництва та реалізації продукції; обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

а) на основі вивчення, аналізу і перспектив розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, гуртовими посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

б) державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету та поновлення державного резерву;

в) державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень. Держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами;

г) портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв’язки. Такі контракти періодично переглядаються та поновлюються.

              Основні показники виробничої програми

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні, трудові та вартісні показники.

Натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів. Натуральними показниками є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою та асортиментом.

 

Загальний обсяг   виробництва   продукції   в   натуральних   вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

де ОВ – обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП – обсяг поставок у натуральних одиницях;

Зпр – запаси готової продукції на складі на початок планового року в натуральних одиницях;

Зкр – запаси готової продукції на складі на кінець планового року в натуральних одиницях.

Трудові показники виробничої програми використовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомісткості одиниці продукції та виробничої програми.

Однак, на підприємствах з широкою номенклатурою натуральні вимірники не дають змогу визначити загальний обсяг виробництва, витрати та прибуток підприємства. Тому, для узагальнюючої характеристики розраховують показники виробничої діяльності у вартісному вираженні. Вихідними даними для цього є виробнича програма у натуральному виразі та ціни.

 

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції, валового та внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

На рис. наведені формули для розрахунку вартісних показників виробничої програми.

 

Умовні позначення:

ТП - товарна продукція, грн;

ВП - валова продукція, грн;

П - реалізована продукція, грн;

ЧП - чиста продукція, грн;

УЧП - умовно чиста продукція, грн;

ВО - валовий оборот, грн;

ВЗО - внутрішньозаводський оборот, грн;

ГП - готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку, призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства, грн;

Н - напівфабрикати, які поставляються на сторону, грн;

П_п.х - послуги промислового характеру, грн;

Р_к.б - роботи з капітального будівництва, які виконуються власними силами, грн;

П_д.г - продукція допоміжних господарства, призначена для реалізації на сторону, грн;

Р_с.к - поточні та капітальні ремонти, що виконуються власними силами, грн;

Т - тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість, грн;

НЗВ_п ,НЗВ_к - відповідно вартість залишків незавершеного виробництва на початок та кінець періоду, грн;

І_п ,І_к - відповідно вартість інструменту для власних потреб на початок та кінець періоду, грн; ЗГП_п,ЗГП_к - відповідно залишки готової на складі на початок та кінець періоду, грн;

В_пк,В_пп - відповідно залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців, , на початок і на кінець періоду, грн;

М - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн;

А - сума амортизаційних відрахувань основних засобів за відповідний період, грн.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція (ТП), якою вважають продукцію, що призначена для реалізації споживачам.

     Товарна продукція – це загальна вартість усіх видів готової продукції, наданих послуг виробничого характеру, що підготовлена для реалізації.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:

де Оі – обсяг випущеної продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ці – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.

Р – вартість робіт та послуг на сторону, грн.

п – кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві.

До складу товарної продукції включають :

-     готова продукція;

-     тара, що виготовлена для пакування готової продукції;

-    напівфабрикати, що реалізуються на сторону;

-     вартість капітального ремонту;

-    вартість     робіт     промислового  характеру,   виконаних для       сторонніх організацій;

-     вартість переробки з давальницької сировини.

Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. 

У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності.

Валова продукція характеризує загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний період у незмінних, або порівняних цінах.

Вартість валової продукції (ВП) визначається за формулою:

де НЗВп – вартість залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів на початок планового періоду, грн.

НЗВК- вартість залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів на кінець планового періоду, грн.

Іп – вартість інструменту для власних потреб на початок планового періоду, грн.

Ік – вартість інструменту для власних потреб на кінець планового періоду, грн.

Це найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію можна також обчислити за такою формулою:

ВП = ВО - ВЗО;

де ВО – валовий оборот підприємства;

ВЗО – внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: в межах підприємства або поза ним.

Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) - це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки.

До його складу включають:

§        вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;

§        вартість електроенергії, пари, води, стислого повітря і холоду власного виробництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, заводських складів, будівель заводоуправління тощо;

§        вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристосувань, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;

§        вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ремонтів та під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);

§        вартість тари власного виробництва, призначеної для упакування продукції підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.

Вимірюється валова продукція в діючих оптових цінах, за собівартістю та в нормо-годинах. За показником валової продукції визначається потреба в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми.

1.             Незавершене виробництво у вартісному виразі – це продукція, яка перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо.

 2.             Обсяг реалізованої продукції – включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних робіт, які входять в товарну продукцію. Вартість робіт непромислового характеру до обсягу реалізації не входить. Обсяг реалізованої продукції вимірюється в діючих оптових цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації – також за собівартістю. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності.

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін.

Обсяг реалізованої продукції відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець та початок періоду. Мається на увазі обсяг проданої продукції, за яку підприємство вже отримало кошти від покупця.

3.             Обсяг чистої продукції підприємства – це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи.

Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється як різниця товарної продукції та суми матеріальних витрат й амортизаційних відрахувань за відповідний період. Чиста продукція, це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Обчислюють за формулою:

ЧП=ТП-(МВ+А)

Найбільш важливими та узагальнюючими показниками серед вищенаведених є показники обсягу випуску та реалізації продукції.

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

 

На рис. наведено процес розробки та формування виробничої програми підприємства.

 Виробнича потужність та її роль у виробничій програмі

 Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована існуючими виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною величиною, залежить від факторів:

-                      продуктивності праці;

-                      впровадження нової техніки і оснастки;

-                      вдосконалення технологічних процесів;

-                      організації виробництва і праці;

-                      інших факторів.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування та виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів, форм організації виробництва і праці на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

Одночасно, виробнича потужність – це максимальна виробнича програма.

Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

-            обґрунтування планового випуску продукції;

-                      виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

-                      складання балансу потужностей;

-                      визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

-                      оцінки потреби в кадрах;

-                      економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається за номенклатурою продукції, що випускається із врахуванням профілю підприємства. Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях на підприємствах з обмеженою номенклатурою виробів і у вартісному виразі – при широкому асортименті товарів.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

•                     виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю продукції;

•                     склад та кількісні величини технічного обладнання та виробничих площ;

•                     техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

•                     норми трудомісткості виробів;

•                     коефіцієнт виконання норм часу.

В          залежності    від    умов    та    етапів    розвитку    підприємства      виробнича потужність може бути:

-     поточна – потужність, яка визначається періодично при зміні умов виробництва, або при зростанні проектних показників виробництва;

- проектна – потужність, яка визначається на початковому етапі виробництва при проектуванні, розширенні діючого, або будівництві нового підприємства;

-   резервна – потужність, яка формується в окремих галузях з метою покриття пікових навантажень.

Виробничу потужність розраховують відповідно до потужності обладнання, яке розташовано у провідному (головному) підрозділі підприємства. Провідний підрозділ – це структурний підрозділ підприємства, який виконує основні технологічні операції з виготовлення продукції, витрачаються найбільші трудові ресурси та зосереджена значна частина основних засобів.              

             Ефективність використання виробничої потужності

Виробнича потужність визначається в основному в натуральних одиницях. Від рівня використання виробничої потужності підприємства залежить обсяг випуску продукції (ОВ):

ОВ = ВПП х Кввп;

де ВПП – виробнича потужність підприємства в натуральних одиницях;

КВВп – коефіцієнт використання виробничої потужності.

Різниця між виробничою потужністю й виробничою програмою (обсягом виробництва) є резервом підприємства.

Чинники підвищення виробничої потужності можна поділити на дві групи:

1.      Зовнішні:

•                    ринковий попит на продукцію;

•                    ступінь доступності до матеріально-технічних ресурсів;
•                    наявність і кваліфікація трудових ресурсів;
•                    введення в дію нових виробничих потужностей;
•                    якість матеріально-технічних ресурсів зі сторони.
2.      Внутрішні:
•                    організація виробництва;
•                    організація праці.

Ступінь використання виробничої потужності підприємства характеризують показники:

-       коефіцієнт засвоєння проектної виробничої потужності – характеризує ступінь засвоєння проектної потужності та визначається відношенням випуску продукції, що передбачена проектом до проектної потужності;

-       коефіцієнт використання середньорічної проектної потужності – характеризує ступінь засвоєння середньорічної проектної потужності та визначається відношенням планового річного випуску товарної продукції до середньорічної виробничої потужності даного обладнання;

- коефіцієнт екстенсивного завантаження – характеризує ступінь використання виробничої потужності у часі та визначається відношенням фактичного часу роботи обладнання до планового фонду робочого часу обладнання;

-       коефіцієнт інтенсивності навантаження – характеризує ступінь використання виробничої потужності в одиницю часу та являє собою результат співставлення фактичного обсягу випуску продукції в одиницю часу до норми виробітку продукції за той же час;

-       коефіцієнт інтегрального навантаження – є інтегральним показником дії інтенсивних та екстенсивних факторів;

-       коефіцієнт змінності – характеризує ступінь використання виробничої потужності протягом робочої зміни та визначається відношенням фактично відпрацьованих верстато-змін за добу до загальної кількості наявних верстатів;

-       фондовіддача – характеризує випуск продукції в розрахунку на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих засобів;

-       коефіцієнт зняття продукції з 1м² – характеризує випуск продукції з 1м² виробничих площ;

-  коефіцієнт ефективності використання виробничих площ – характеризує ефективність використання 1м² виробничих площ та визначається співставленням річного випуску продукції (в натуральних одиницях) до запланованого випуску продукції з одиниці площі за прийнятою потужністю.

            Конкурентоспроможність продукції та методи її оцінки

Вирішальним фактором комерційного успіху продукції на розвинутому конкурентному ринку є її конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність продукції - це:

§      властивість (сукупність властивостей) продукції та її сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби, порівняно з аналогічними товарами, представленими на цьому ринку;

§      характеристика продукції, що відображає її відмінність від товару-конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі та за витратами на її задоволення;

§      спроможність продукції відповідати вимогам даного ринку в аналізований період;

§      здатність витримувати конкуренцію на ринку (наявність вагомих переваг над виробами інших товаровиробників)

Конкурентоспроможність продукції відображає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не лише за своїми якісними, технічними, економічними, естетичними характеристиками, а й за комерційними та іншими умовами його реалізації (ціна, рмін поставки, канали збуту, сервіс, реклама).

Важливою складовою частиною конкурентоспроможності є рівень витрат споживача за час експлуатації придбаного товару.

Фактори, які впливають на конкурентоспроможність продукції можна розділити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори - це фактори, вплив яких на конкурентоспроможність продукції підприємство не в змозі змінити (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство, господарська кон’юнктура, попит на ринку, науково-технічний прогрес).

Вплив внутрішніх факторів підприємство здатне змінити (організаційна та виробнича структура управління, професійний та кваліфікаційний рівень персоналу, система технологічного оснащення, сировина, матеріали, напівфабрикати, обсяги та витрати на реалізацію та ін.)

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей продукції, які враховують галузеві особливості оцінки її конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні

Фактори та параметри конкурентоспроможності продукції (складено на основі

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання.

Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують області використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Ергономічні параметри характеризують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціну споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні.

Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні тарифи та витрати на наладку, пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.

Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додаткові витрати, пов’язані з доставкою, завантаженням та відвантаженням пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та інші витрати.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).  В загальному вигляді конкурентоспроможність продукції може бути визначена як відношення корисного ефекту до сумарних витрат, які включають витрати на придбання та експлуатацію (споживання товару), тобто до ціни споживання:

 Методика оцінки конкурентоспроможності продукції передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1.   Проведення маркетингових досліджень по вивченню ринку. Вивчення ринкового потенціалу (ємкості ринку), дослідження позицій конкурентів, вивчення інформації про споживачів. На основі маркетингових досліджень формулюються вимоги до товарів.

2. Формулювання вимог до виробу. Головні критерії: технічний рівень продукції; відповідність рівня якості продукції вимогам міжнародних стандартів, законодавчих актів країни-імпортера та специфічним вимогам споживачів; відповідність рівня якості продукції в експлуатації і споживанні вимогам нормативно-технічної документації; рівень витрат споживача на придбання продукції, оплату митних зборів, податки, транспортування, монтаж, налагодження придбаного обладнання, оплату запасних частин, обслуговування та ремонт виробів, оплату матеріалів, палива, електроенергії тощо.

3.    Визначення переліку параметрів виробу (економічних, технічних, нормативних), що підлягають оцінці.

4. Вибір бази порівняння. Оцінка конкурентоспроможності продукції здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. В якості бази порівняння можуть виступати: потреби покупців, величина корисного ефекту, конкуруючий товар, гіпотетичний зразок, група аналогів.

Джерелами інформації при виборі базового зразка можуть бути: урядові зовнішньоекономічні видання; публікації міжнародних, регіональних та національних організацій по стандартизації і сертифікації продукції; галузева, періодична та спеціальна література; проспекти, каталоги, видання зарубіжних фірм; звіти спеціалістів про відвідування виставок, ярмарок, зарубіжних фірм.

5. Обчислення одиничних та групових показників за окремими параметрами. Порівняння здійснюється за групами економічних, технічних та нормативних параметрів.