Лекція 6
Тема лекції 6. Планування діяльності підприємства.
1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві. Види
планування: стратегічне, тактичне, оперативне, їх суть.
ПЛАНУВАННЯ – це процес установлення цілей підприємства
на перспективу та вибір найефективніших способів їх досягнення й ресурсного забезпечення.
Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство змін середовища, у якому воно
функціонує.
Основні принципи планування
1. Системність - кожен підрозділ планує свою діяльність, виходячи із
загальної стратегії, а кожний окремий план є частиною плану вищого рівня. Плани
підприємства є взаємопов’язаною системою.
2. Оптимальність
використання ресурсів - орієнтує на вимоги кон’юнктури ринку, упровадження
досягнень соціального, науково-технічного та організаційного прогресу, повну
реалізацію резервів кращого використання ресурсів.
3. Точність - плани
мають бути конкретизовані й деталізовані настільки, наскільки дозволяють
зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства.
4. Збалансованість - передбачає
необхідну та достатню кількісну відповідність між основними розділами й показниками
плану, узгодженість між необхідними та наявними ресурсами.
5.
Безперервність - полягає в
безперервності планування, унесення коректив у розроблені плани відповідно до
результатів виконання попередніх планів з урахуванням змін зовнішнього
середовища
6.
Адекватність
системи планування умовам діяльності
- потребує постійного перегляду та
поліпшення методів планування, організації самого процесу розробки планів
підприємства.
Типи планування
1. Реактивне планування – сучасні проблеми досліджуються з погляду їх виникнення
та минулого розвитку, спираючись на минулий досвід.
2. Інактивне планування – сучасні умови сприймаються як задовільні, а тому немає
потреби повертатися до минулого й прагнути до руху вперед.
3. Преактивне планування орієнтоване на майбутні зміни, на пошук оптимальних рішень,
із кількох варіантів розвитку вибирають найбільш економічний.
4. Інтерактивне планування ґрунтується на принципі участі й максимальній
мобілізації творчих здібностей персоналу. Майбутнє піддається контролю та є продуктом
дії персоналу
Види планів підприємств
1. За об’єктами планування
1.
План витрат (собівартість, калькуляція, кошторис)
2. План інноваційно-інвестиційної
діяльності (обсяги та джерела інвестиційних
коштів за напрямами інвестицій, зведений план інвестицій).
3. План матеріально-технічного
забезпечення (потреба в матеріалах, паливі,
обладнанні).
4.
План із праці (продуктивність праці, чисельність персоналу).
5.
План товарообороту
(структура та обсяги реалізації товарів).
6. План продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфеля
замовлень, освоєння нових видів продукції).
7.
Фінансовий план
(баланс доходів та витрат, план грошових
надходжень).
8. План виробництва (номенклатура, асортимент та кількість
продукції, що виготовляється в натуральних і вартісних показниках, виробнича потужність,
трудомісткість виробничої програми).
2. Залежно від тривалості
планового періоду
1.
Довгостроковий
(перспективний) план передбачає визначення
стратегії розвитку підприємства стосовно всіх напрямів його діяльності на період
понад п’ять років.
2. Середньостроковий
план – це деталізація довгострокового
плану для перших років діяльності підприємства.
3. Поточний план передбачає планування діяльності підприємства
за всіма напрямами на короткі періоди (рік, квартал, місяць, тиждень, доба). Містить
у собі конкретні заходи щодо досягнення цілей та використання необхідних для цього
ресурсів підприємства.
3. За змістом планових
рішень
1. Стратегічний план визначає основні напрями розвитку підприємства на довготривалу перспективу.
У межах стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової
діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків
збуту, партнерських відносин.
2. Тактичний план передбачає
планування економічного та соціального розвитку підприємства на коротко- або середньостроковий
період, визначає сукупність конкретних дій та засобів для досягнення намічених цілей.
Дає змогу реалізувати додаткові резерви, які сприятимуть збільшенню обсягів виробництва,
зниженню витрат, підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці тощо.
3. Оперативно-календарний план деталізує показники тактичного плану для організації планомірної
та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом
короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць). Містить календарне погодження виробничого
процесу між структурними підрозділами, у якому враховуються послідовність та параметри
технологічного процесу.
4. Бізнес-план необхідний для оцінки доцільності
виконання певного виду діяльності. У ньому викладено суть, напрями та способи реалізації
підприємницької ідеї; надано оцінку ринковим, виробничим, організаційним та фінансовим
аспектам майбутнього бізнесу.
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ – процес здійснення сукупності систематизованих
і взаємопов’язаних робіт щодо визначення довгострокових цілей та напрямів діяльності
підприємства
Стратегія − це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований
на закріплення її позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення поставлених
цілей.
ПОТОЧНЕ ПЛАНУВАННЯ – це визначення цілей у всіх сферах
виробничо-господарської діяльності підприємства в межах одного року, у межах певної
продуктової програми, заданого потенціалу й системи управління.
Поточні (тактичні) плани регулюють діяльність підприємства з виробництва продукції,
її збуту, матеріально-технічного забезпечення, фінансових питань і розробляються
на рік.
ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ – система заходів, спрямованих на
конкретизацію річного плану в часі й просторі, при цьому розробка планових завдань
виробничим підрозділом поєднується з організацією їх виконання.
Головне завдання оперативного планування виробництва полягає в організації
злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства для забезпечення рівномірного,
ритмічного випуску продукції у встановлених обсягах і номенклатурі за повного використання
виробничих ресурсів.
2. Бізнес-планування, його мета.
БІЗНЕС-ПЛАН – це письмовий документ, у якому викладено сутність підприємницької
ідеї (інвестиційного проєкту), шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано
ринкові, виробничі, організаційні, фінансові й соціальні аспекти майбутнього бізнесу,
а також особливості управління ним.
Мета розробки бізнес-плану – сформулювати або уточнити основну концепцію розвитку підприємства на найближчий
та досить віддалений періоди часу відповідно до потреб цільового ринку й реальних
можливостей придбання необхідних видів ресурсів.
Цільове призначення бізнес-плану
1. Одержання узагальненої фінансової оцінки
попереднього етапу розвитку підприємства, оцінка його сучасного виробничого й економічного
потенціалу.
2. Розробка й здійснення проєктів створення
нової продукції; визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування.
3. Оцінка кон’юнктури ринку та рівня конкуренції;
визначення ступеня можливого господарського ризику.
4. Оцінка новизни й прогресивності підприємницької
ідеї, її сильних та слабких сторін.
5. Розробка й техніко-економічне, фінансове,
соціальне обґрунтування бізнес-проєктів, програм розвитку підприємства, комерційних
пропозицій.
6. Обґрунтування й вибір стратегії діяльності
фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї.
7. Пошук надійних партнерів для розробки
й реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів.
8. Прогнозування очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перший та наступні три-п’ять років.
Вимоги до оформлення бізнес-плану
1.
чітка структуризація
документа;
2.
якість оформлення;
3.
обсяг бізнес-плану
(40−50 сторінок основного тексту).
4.
наочність матеріалу,
що подається (схеми, діаграми, графіки, таблиці);
5. достовірність інформації, що наводиться в бізнес-плані, та обґрунтованість економічних показників
3. Методи планування: ресурсний, спробно-статистичний, нормативний,
балансовий, екстраполяції, економіко-математичний тощо.
Характеристика основних методів планування
1.
Ресурсний метод
планування застосовується за монопольного
становища підприємства або за слабкої конкуренції. Завдання того чи іншого плану
визначаються залежно від наявних ресурсів підприємства, виходячи з його можливостей.
2.
Цільовий метод
планування використовується за умови посилення
конкуренції на ринку та ґрунтується на попиті на продукцію (послуги). Підприємство
самостійно визначає цілі своєї діяльності на основі потреб ринку й відповідно до
цього формує свої плани.
3.
Екстраполяційний
метод планування – проміжні та кінцеві значення планових показників визначаються
на основі їх динаміки в минулому з припущенням того, що досягнуті темпи та пропорції
буде збережено в майбутньому.
4.
Інтерполяційний
метод – підприємство спочатку визначає
мету для досягнення в майбутньому, а потім, виходячи з неї, − горизонти планового
періоду та проміжні планові показники.
5.
Дослідно-статистичний
метод планування передбачає використання
фактичних статистичних даних (середніх величин) за попередні роки для встановлення
планових показників.
6.
Чинниковий метод
планування – планові показники визначаються на підставі розрахунків
впливу чинників, які зумовлюють зміну цих показників.
7.
Нормативний метод
планування – планові показники розраховуються
на підставі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх зміни внаслідок
запровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.
8.
Балансовий метод
планування дає можливість узгодити потреби
підприємства з необхідними ресурсами, для цього розробляються спеціальні таблиці
– баланси, в одній частині яких відображаються напрями витрачання ресурсів відповідно
до виробничих потреб, а в іншій – джерела надходження цих ресурсів. Баланси складаються
для матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
9. Матричний метод передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та плановими показниками.





Коментарі
Дописати коментар