Лекція 3

Тема лекції 3. Абсолютні і відносні величини. Середні величини.

 

1.  Абсолютні і відносні величини, їх поняття і значення для економічної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Види відносних величин і методика їх визначення. Умови застосування відносних величин.

 

Абсолютними величинами в статистиці називають кількісні показники, які визначають рівень, обсяг, кількість досліджуваних суспільних явищ.

Абсолютна величина – це характеристика явища, що виражає чисельність сукупності або її частин, а також розміри, обсяги та рівні первинних ознак.

Абсолютна величина – це статистичний показник, який характеризує розмір та обсяг соціально-економічних явищ і процесів.

Абсолютні величини виражають значення величин без порівняння їх з іншими величинами.

Абсолютні статистичні величини широко використовуються у статистичному обліку та аналізі, управлінні, плануванні, менеджменті, маркетингу тощо.

Абсолютні величини – це іменовані числа, що мають певні одиниці виміру.

 

Абсолютні величини мають велике значення, однак в низці випадків, коли треба зробити аналіз діяльності підприємства, необхідно порівняти одні показники з іншими, їх недостатньо.

Порівняння показників можна здійснити:

• шляхом знаходження різниці чисел (відхилення);

• шляхом ділення одного показника на інший (відношення).

Відносні величини – це узагальнюючі кількісні показники, які виражають співвідношення порівнюваних абсолютних величин.

Відносна величина використовується в тому випадку, коли треба охарактеризувати:

1) у скільки разів одна ознака більша або менша за іншу;

2) яку частину становить одна ознака відносно іншої;

3) скільки одиниць однієї ознаки припадає на 1, 100, 1000, 10000 одиниць іншої ознаки.

Відносні величини дають змогу одержати узагальнюючу характеристику явища, що вивчається, полегшують читання, розуміння та аналіз статистичних даних, дозволяють провести порівняльний аналіз різних явищ, а також більш поглиблено вивчити взаємозалежності між ними.

Відносні величини одержують як результат від ділення однієї абсолютної величини на іншу. Відносна величина являє собою дріб, де чисельник – величина порівняння, а знаменник – база порівняння.

 

2. Середні величини, їх значення й умови застосування. Види середніх величин і способи їх визначення. Мода і медіана, їх суть та методика визначення.

 

 Середня величина у статистиці – це узагальнюючий показник, який характеризує типовий рівень варіюючої ознаки в розрахунку на одиницю однорідної сукупності.

Середня величина – це узагальнена характеристика однорідної сукупності за варіюючою (переважаючою) ознакою, що показує типовий рівень цієї ознаки в одиниці сукупності.

Середні величини використовують із метою виявлення характерних, закономірних рис соціально-економічних явищ у конкретних умовах місця та часу.

Головні умови застосування середніх величин:

1) сукупність повинна бути якісно однорідною;

2) масовий характер даних сукупності, тобто достатньо велика кількість одиниць у сукупності.

У середній величині погашаються (розчиняються) випадкові коливання, згладжуються індивідуальні особливості і в результаті проявляється закономірність процесу.

У статистиці використовують кілька видів середніх величин:

• середня арифметична;

• середня гармонійна;

• середня квадратична;

• середня геометрична.

Разом із переліченими видами середніх величин у статистичній практиці також застосовують середню хронологічну та структурні середні

Кожна із зазначених видів середніх величин може виступати у двох формах:

1) проста форма середньої величини застосовується при обчисленні середньої за первинними (не згрупованими) даними;

2) зважена форма середньої величини застосовується при обчисленні середньої за згрупованими даними.

 

 

 

 

3. Варіація, її суть і значення. Абсолютні та відносні показники варіації, методика їх розрахунку.

 

Після встановлення середньої величини виникає питання, в якій мірі індивідуальні значення ознаки відрізняються між собою та від середньої. Для цього розраховують показники варіації.

Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів.

У статистиці під варіацією розуміють мінливість, коливання значень ознак в одиниць сукупності.

Варіацією ознаки називають різницю в числових значеннях ознак одиниць сукупності та їх коливання навколо середньої величини, що характеризує сукупність.

Таким чином, варіація є характеристикою однорідності сукупності за певною ознакою: чим менша варіація, тим більш однорідна сукупність, а отже, тим більш надійною і типовою є середня величина.

При вивченні варіації вирішуються три головні завдання:

1) характеристика центру розподілу (середня, мода і медіана);

2) характеристика розміру та ступеня варіації;

3) характеристика виду та типу розподілу.