Лекція 2

 

Тема лекції 2. Суть і зміст економічної роботи підприємства.

 

1.  Статистичне   спостереження,   його   поняття,   значення і завдання, форми і види статистичних спостережень.

 

Статистичне спостереження – це науково організований збір масових первинних даних про кількісну сторону суспільного життя.

Основним завданням статистичного спостереження є забезпечення своєчасного та повного збору об’єктивної, достовірної та точної інформації, яка необхідна для проведення статистичного дослідження на другому та третьому етапах.

Вимоги до проведення статистичного спостереження

а) мати конкретне значення, наукову та практичну цінність;

б) забезпечувати збирання масових даних, в яких відображається вся сукупність даних, що характеризують дане явище; неповні дані можуть привести до помилкового результату;

в) забезпечувати достовірність інформації, яку збирають, для чого здійснюється ретельна перевірка якості зібраних даних;

г) проводитися на науковій основі за заздалегідь розробленим планом або програмою, що забезпечує наукове вирішення всіх питань.

Вимоги до зібраної статистичної інформації: повнота, точність, своєчасність, порівнюваність, достовірність, об’єктивність

Для проведення статистичного спостереження потрібно скласти план статистичного спостереження.

План статистичного спостереження являє собою сукупність програмно-методологічних та організаційних питань.

Вибір виду, форми і способу статистичного спостереження залежить від таких чинників:

1) особливостей об’єкта і одиниці спостереження;

2) мети, завдань і програми спостереження;

3) наявності кадрів і засобів для проведення спостереження;

4) необхідності певних статистичних даних.

Форми статистичного спостереження

Статистична звітність - це основна форма статистичного спостереження в Україні. Це така форма статистичного спостереження, за якої кожен суб’єкт діяльності (підприємство, організація, установа) подає свої дані у встановлені терміни до статистичних органів у вигляді документів спеціально затвердженої форми (статистичних звітів).

Спеціально організоване статистичне спостереження має на меті отримати відомості, які не охоплені статистичною звітністю. Це переписи, обліки, спеціальні обстеження, опитування. Їх проводять статистичні органи, коли з певних причин неможливо одержати дані за звітністю або для цих цілей звітність встановлювати недоцільно (наприклад, переписи населення, обстеження торгівлі, анкетне опитування населення).

Реєстри - список (перелік) одиниць досліджуваного об’єкта спостереження за певними ознаками, який складається та постійно оновлюється. Прикладом може бути Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) – це автоматизована система збирання, нако-пичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб.

Види статистичної звітності

За формою:	• типова звітність має однакову форму і зміст для всіх суб’єктів діяльності; • спеціальна звітність виражає специфічні моменти для окремих підприємств та стосується окремих галузей економіки або виробництва.
Залежно від підпорядкування:	• загальнодержавна статистична звітність; • відомча звітність, яка розробляється міністерствами та відомствами для внутрішніх управлінських потреб.
За періодичністю подання:	• річна звітність; • поточна звітність (квартальна, місячна, тижнева, щоденна).
За способом подання:	• поштова звітність; • телеграфна звітність; • телефонна звітність; • електронна звітність; • факс-модемна звітність.
За порядком затвердження:	• зовнішня звітність, яку затверджують і збирають органи державної статистики, міністерства і відомства; • внутрішня звітність, призначена для управління діяльністю окремих суб’єктів господарювання.

Види статистичного спостереження

За часом реєстрації фактів:		а) поточне	систематична (безперервна) реєстрація фактів у міру їх появи;
		б) періодичне	реєстрація фактів проводиться через певні (як правило рівні) проміжки часу;
		в) одноразове	проводиться за потреби, без визначеної періодичності, один раз, без наступного його повторення.
За ступенем охоплення одиниць явищ, що вивчаються:		а) суцільне	реєстрації підлягають усі одиниці сукупності;
		б) несуцільне (вибіркове)	реєстрації підлягають не всі одиниці сукупності, а лише їх певна частина.
Різновиди несуцільного спостереження
•метод основного масиву	обстеженню підлягає лише частина одиниць сукупності, що відіграють визначальну роль у характеристиці об’єкта спостереження (вони займають найбільшу питому вагу у загальному обсязі);
• вибіркове	реєструється певна частина одиниць сукупності, відібрана у випадковому порядку;
• анкетне	первинна інформація одержується внаслідок неповного повернення від респондентів заповнених анкет;
• монографічне	детальне обстеження окремих типових одиниць сукупності з метою їх досконалого вивчення;
• моніторингове	спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища.

Способи статистичного спостереження

Безпосередній облік фактів	передбачає, що реєстратори шляхом підрахунку, зважування, вимірювання і т. д. встановлюють певний факт і здійснюють запис у формулярі. Прикладом може бути облік готівки у банку, товарних залишків на складі.
Документальний облік фактів	передбачає, що запис у формулярі здійснюється на підставі первинного документа. Наприклад, при складанні статистичної звітності.
Опитування	запис у формулярі здійснюється зі слів опитуваної людини (респондента).

У процесі збирання статистичного матеріалу можуть виникнути неточності, які називають помилками спостереження.

При реєстрації та обробці результатів статистичних спостережень повністю уникнути помилок неможливо

Помилки спостереження

	Помилки реєстрації	Помилки репрезентативності
1) за причинами виникнення:	виникають внаслідок помилкового запису у формулярі.	характерні для несуцільного спостереження і є результатом недостатньої кількості відбору одиниць сукупності.
2) за природою виникнення:	Систематичні помилки реєстрації	Випадкові  помилки реєстрації
	виникають через дію певних постійних причин (свідоме перекручування фактів у бік зменшення або перебільшення), а також в результаті нечіткого формулювання мети та програми. Такі помилки поділяють на: • навмисні; • ненавмисні.	пояснюються дією різних випадкових причин (описки, обмовки, неточний розрахунок).

Заходи, що сприяють зменшенню помилок статистичного спостереження:

1) використання наукового підходу до визначення об’єкта спостереження, чіткої постановки мети і завдань спостереження;

2) ретельна розробка плану спостереження (підготовка програми і формуляра спостереження);

3) використання єдиної методології організації обліку і звітності;

4) ґрунтовна підготовка інструкції (вказівок) проведення спостереження і заповнення формулярів;

5) правильний вибір часу та місця реєстрації ознак спостереження;

6) підбір та навчання кадрів, ретельний інструктаж обліковців і реєстраторів, які проводять статистичне спостереження;

7) систематична перевірка органами статистики стану обліку і звітності на об’єктах.

Способи контролю під час перевірки результатів статистичного спостереження:

Зовнішній контроль - проводиться сторонніми або вищими керівними організаціями.

Внутрішній контроль

Арифметичний контроль - полягає у перерахунку статистичних даних за допомогою виконання арифметичних дій. Наприклад, дохід домогосподарства можна обчислити, підсумовуючи величину всіх вказаних у формулярі дохідних джерел.

Логічний контроль - здійснюється шляхом зіставлення відповідей на взаємопов’язані запитання у формулярі. Неузгодженість свідчить про наявність помилки. Наприклад, помилковим є запис у формулярі про те, що дев’ятирічна дитина заміжня або що основним джерелом її доходів є стипендія

2.  Статистичне зведення, його суть, завдання, значення та складові.

У результаті статичного спостереження на першому етапі статистичного дослідження одержують первинну інформацію про кожну одиницю досліджуваної сукупності. Після цього переходять до другого етапу статистичного дослідження.

Статистичне зведення – другий етап статистичного дослідження. Воно передбачає перехід від індивідуальних значень показників до отримання узагальненого матеріалу про явище в цілому.

Статистичне зведення – це науково організована обробка даних спосте-реження для подальшого опису статистичної сукупності за узагальнюючими показниками.

Суть статистичного зведення - полягає в об’єднанні одиниць сукупності в групи, типи, класи й агрегуванні інформації про них як у межах груп, так і в цілому за сукупністю.

Основне завдання - полягає у виявленні типових рис та закономірностей у сукупності.

Складові стадії зведення:

• систематизація отриманих під час статистичного спостереження матеріалів;

• їхнє групування;

• розробка системи показників, що характеризують утворені групи;

• побудова статистичних таблиць для згрупованих даних.

Види статистичного зведення

За організацією роботи:	а) централізоване зведення	матеріали статистичного спостереження обробляються і систематизуються у державному центральному органі статистики;
	б) децентралізоване зведення	вся робота з узагальнення статистичних матеріалів виконується на місцях (у територіальних органах статистики).
За складністю побудови:	а) просте зведення	полягає у підрахунку узагальнюючих показників шляхом сумування;
	б) складне зведення	передбачає групування одиниць сукупності з підрахунком сумарних значень як за кожною групою, так і за сукупністю в цілому.
За ступенем автоматизації обробки даних:	а) ручне зведення	обробка результатів зведення здійснюється вручну;
	б) автоматизоване (машинне) зведення	обробка результатів зведення здійснюється за допомогою ЕОМ, комп’ютерної техніки.

План статистичного зведення містить в собі:

·     мету,

·     форму організації,

·     послідовність і терміни виконання,

·     виконавців,

·     техніку проведення та представлення результатів.

Програма зведення встановлює такі види робіт:

·     вибір групувальних ознак;

·     встановлення порядку формування груп;

·     розробку системи статистичних показників для характеристики окремих груп та об’єкта в цілому;

·     розробку макетів статистичних таблиць для представлення результатів зведення;

·     вибір способу зведення даних статистичного спостереження.

 3. Групування, його суть. Основні види і завдання статистичних групувань. Групувальні ознаки, їх види. Порядок визначення кількості утворюваних груп та розміру інтервалу.

Для розподілу сукупності одиниць на групи в статистиці використовують метод групування.

При використанні методу групування вирішують такі питання:

1) вибір групувальної ознаки;

2) визначення кількості груп та величини інтервалу;

3) встановлення переліку показників, які характеризують виділені групи;

4) складання макетів таблиць для відображення результатів групування;

5) обчислення абсолютних, відносних, середніх величин;

6) табличне і графічне оформлення результатів групування.

Групування є основою зведення, оскільки групування є першим і важливим етапом статистичного зведення.

Групування – це розподіл зібраного статистичного матеріалу на групи за однією або кількома ознаками.

Метою статистичного групування є поділ сукупностей на однорідні типові групи за кількісними ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.

Завдання статистичного групування:

а) виділення соціально-економічних типів явищ та процесів;

б) вивчення складу та структури сукупності, структурних зрушень та закономірностей розподілу;

в) виявлення взаємозв’язку між явищами або показниками, що їх характеризують.

Кожному з названих завдань відповідає окремий вид групування:

типологічне	це групування, що приводять до виділення у складі масових явищ їх соціально-економічних типів (тобто однорідних частин за якістю та умовами розвитку). Наприклад, групування населення за віковим складом, групування підприємств за формою власності;
структурне	це групування, що характеризують склад однорідної сукупності за будь-якою ознакою. Наприклад, групування населення за статтю, віком, групування робітників під-приємства за стажем роботи, рівнем кваліфікації;
аналітичне	це групування, які спрямовані на виявлення зв’язку між окремими ознаками явища, яке вивчають. Наприклад, групування взаємозв’язків між собівартістю та її факторами, продуктивністю праці та її факторами тощо.

До основних методологічних питань групування належать:

1) вибір групувальної ознаки;

2) визначення кількості груп;

3) встановлення інтервалів групування.

Для правильного проведення групування потрібно правильно вибрати групувальну ознаку.

Групувальна ознака – це ознака, що покладена в основу групування.

Головна вимога до групувальної ознаки – її суттєвість, тобто важливість з точки зору мети дослідження.

Види групувальних ознак

якісна ознака	це ознака, що не виражена числом. Наприклад, розподіл людей за статтю, національністю, місцем роботи чи адресою проживання, розподіл товарів за товарними групами;
кількісна ознака	це ознака, що виражена числом і має кількісний вираз. Наприклад, розподіл людей за віком, за зростом, за стажем роботи, розподіл товарів за цінами чи за вмістом поживних речовин.

Для більш детального аналізу при групуванні за інтервальною кількісною ознакою групи розподіляють на підгрупи – інтервали.

Визначення кількості груп у багатьох випадках залежить від особливостей групувальної ознаки.

Інтервал – це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі.

Інтервал групування – це проміжок між двома значеннями групувальної ознаки, в межах якого всі одиниці сукупності належать до даної групи.

Інтервал має дві межі: нижню та верхню. Відповідно, менше та більше число мають назву нижньої та верхньої межі інтервалу групування, а різниця між ними називається величиною інтервалу.

Інтервал може мати тільки одну межу. Наприклад, верхню межу: до 10, або нижню межу: більш ніж 5.

При проведенні групування важливим є питання встановлення меж інтервалу. Наприклад, визначити величину інтервалу за наведеними даними, якщо необхідно виділити 3 групи для даного ряду показників:

16; 25; 17; 20; 23; 19.

Перш ніж дані підставити в формулу величини інтервалу (і), потрібно визначити найбільше Xmax та найменше Xmin значення, а також m.

Xmax = 25; Xmin = 16; m = 3 групи.

Отже, величина інтервалу: і = 25 – 16 / 3 = 3,0.

Щоб розподілити дану сукупність на 3 групи, створивши рівні інтервали, потрібно почати від Xmin до Xmin + і.

Тобто:

1 група: від 16 до 19 ( = 16 +3);

2 група: від 19 до 22 ( = 19 + 3);

3 група: від 22 до 25 ( = 22 + 3).

Таким чином, вказана сукупність показників від 16 (Xmin) до 25 (Xmax) розподілена на підгрупи і утворено такі рівні інтервали:

16–19; 19–22; 22–25.

Унаслідок зведення статистичного матеріалу отримують ряди цифрових показників, які характеризують окремі сторони явищ або їх змінення в часі. Такі ряди називають статистичними, за своєю суттю вони діляться на два види: ряди розподілу і ряди динаміки.

Особливим видом групувань у статистиці є ряди розподілу, які є найпростішим способом узагальнення статистичних даних.

Ряд розподілу – це групування одиниць сукупності за однією ознакою.

Рядом розподілу називають групування, яке характеризує склад (структуру) явища в даний період часу.