Лекція 15

 

Тема 8. Витрати підприємства

 

1. Витрати виробництва, їх характеристика та класифікація відповідно до П(С)БО 16 «Витрати». Класифікація витрат за різними ознаками.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (окрім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати – це грошова вартість ресурсів підприємства, витрачених для здійснення ним діяльності.

Класифікація витрат.

I.  За видами діяльності витрати поділяють на такі:

  • ·   від звичайної діяльності;
  • ·   від надзвичайної діяльності.

II.   За економічними елементами розрізняють витрати:

  • ·   матеріальні;
  • ·   на оплату праці;
  • ·   відрахування на соціальні заходи;
  • ·   амортизаційні відрахування;
  • ·   інші операційні витрати.

III.   За обсягами діяльності підприємства витрати поділяють на такі:

  • постійні;
  •  змінні.
Склад витрат від операційної діяльності.


I. Собівартість реалізованої продукції:


  •  виробнича, що реалізована протягом звітного періоду (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати);
  • нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;
  • наднормативні виробничі витрати.

ІІ. Основні адміністративні витрати:

  • загальнокорпоративні  (наприклад, організаційні, на проведення річних зборів);
  •  на службові відрядження та утримання апарату управління;
  •  на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів (наприклад, оренду, страхування майна, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорону);
  •  на зв’язок (поштові, телефоні, телеграфні);
  •  винагорода за професійні послуги юристів та аудиторів;
  •  плата за розрахунково-касове обслуговування.

ІІІ. Витрати на збут:

  •  вартість пакувальних матеріалів;
  •  ремонт тари;
  • оплату праці та комісійні винагороди працівникам зі збуту;
  •  рекламу та дослідження ринку;
  •  утримання основних засобів, пов’язаних зі збутом;
  •  транспортування, перевалку та   страхування   готової продукції;
  •  інші.

IV.    Інші операційні витрати:

  •   на дослідження та технологічні розробки;
  •  сума безнадійної дебіторської заборгованості;
  •  втрати від операційно-курсової різниці;
  • втрати від зменшення запасів;
  • недостачі та втрати від псування цінностей;
  • визнані штрафи, пеня та неустойка;
  • на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
  • на інші види операційної діяльності.

Витрати операційної діяльності групують за економічними елементами

І. Матеріальні затрати:

  • сировина та основні матеріали;
  •  купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
  •  паливо та енергія;
  • будівельні матеріали;
  • запасні частини;
  •  тара і пакувальні матеріали;
  •  допоміжні та інші матеріали.

ІІ. Витрати на оплату праці:

  • заробітна плата за окладами і тарифами;
  •  премії та заохочення;
  • матеріальна допомога;
  •  комерційні витрати;
  • оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
  • інші.

ІІІ. Відрахування на соціальні заходи:

  • -   відрахування єдиного соціального внеску;
  • -   індивідуальне страхування персоналу підприємства;
  • -   інші.

ІV. Амортизація: сума нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

V.    Інші операційні витрати:

-   на відрядження та послуги зв’язку;

-   плата за розрахункове касове обслуговування.

 2. Кошторис виробництва. Зміст і методика його обчислення.

 Поняття собівартості продукції та її види

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут.

Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

При інтенсивнішому використанні виробничих ресурсів, успішнішому удосконаленні техніки, технології і організації виробництва рівень собівартості виробництва знижується. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва, підґрунтям встановлення ціни продукції та її нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.

Тому, собівартість продукції включає витрати на:

  •  дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
  •  підготовку і освоєння нової продукції;
  • виробництво,  включаючи витрати на   сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
  •  обслуговування виробничого процесу і управління ним;
  •  збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
  • розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);
  •  набір і підготовку кадрів;
  • поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

За впливом на собівартість продукції різноманітних чинників розрізняють наступні види собівартості:

1.   В залежності від часу формування затрат розрізняють:

  •  планову собівартість – визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм затрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану;
  •  фактичну собівартість – відображає фактичні затрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку;
  •  нормативну собівартість – затрати на виробництво і реалізацію продукції розраховують на основі поточних норм затрат ресурсів;
  •  кошторисну собівартість – характеризує затрати або замовлення, на виріб які виконуються в разовому порядку.

2. В залежності від місця формування затрат та порядку формування розрізняють собівартість:

  •  технологічну – витрати,   безпосередньо пов’язані з технологією     виробництва;
  •  цехову – сума затрат на виробництво продукції в межах цеху;
  •  виробничу – грошові затрати на виробництво продукції в межах всього підприємства;
  • повну – сукупність виробничої собівартості і поза виробничих затрат (збуту  готової продукції);

3.   За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість:

  •  місячну;
  •  квартальну;
  • річну.


4.     За складом продукції :

  •       собівартість товарної продукції;
  •        собівартість валової продукції;
  •        собівартість реалізованої продукції;
  •        собівартість незавершеного виробництва.

5.    У промисловості розрізняють:

  • індивідуальну собівартість – характеризує затрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції;
  •  галузеву собівартість – показує середні у галузі затрати на виробництво і реалізацію продукції.


Складові виробничої собівартості продукції наведено в таблиці

№ з/п

Елемент витрат

Складові витрат

Примітки

1

Прямі матеріальні витрати (п. 12 НП(С)БО 16)

Вартість сировини й основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції

Прямі матеріальні витрати зменшують на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюють у порядку, визначеному в п. 11 НП(С)БО 16

Вартість купівельних напівфабрикатів і комплектувальних виробів

Вартість допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо зарахувати до конкретного об'єкта витрат

2

Прямі витрати на оплату праці (п. 13 НП(С)БО 16)

Заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можна безпосередньо зарахувати до конкретного об'єкта витрат

Іноді на практиці буває складно безпосередньо зарахувати заробітну плату працівників до конкретного об'єкта витрат. У таких випадках витрати розподіляють між об'єктами виходячи з прийнятої на підприємстві системи розподілу, яку вказують у наказі про облікову політику

3

Інші прямі витрати (п. 14 НП(С)БО 16)

Усі інші виробничі витрати, які можна безпосередньо зарахувати до конкретного об'єкта витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація; втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку

Інші витрати також зазвичай розподіляють між об'єктами калькулювання виходячи з установленої на підприємстві бази розподілу, яку потрібно вказати в наказі про облікову політику

4

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (п. п. 15, 16 НП(С)БО 16)

Склад загальновиробничих витрат наведено в п. 15 НП(С)БО 16

Виробничу собівартість продукції зменшують на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, і вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовують на самому підприємстві (п. 11 НП(С)БО 16).


           Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції

 Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства виробничо-фінансової діяльності на майбутній період. Він визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіям виробничої діяльності, рівнями управління підприємством та іншими напрямками видатків.

До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов’язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і не входять в основну виробничу діяльність підприємства.

Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на виробничі програми, передбачені в річних проектах, цілі та завдання, обрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання. Всі планові завдання і показники відображаються у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів.

Наприклад:

-          кошторис витрат складається як план очікуваних витрат за різними видами виконуваних робіт і застосовуваних ресурсів;

·         кошторис перспективних доходів встановлює плановані грошові надходження і витрати на майбутній період;

·         кошторис витрат на виробництво продукції показує заплановані рівні матеріальних запасів, обсяги продукції, що випускається, вартість різних видів ресурсів і т.д.

Зведений кошторис позначає всі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально-економічного розвитку підприємства.

У процесі розробки кошторису витрат на виробництво у вітчизняній економічній науці і практиці широко застосовую три основні методи:

Зведений метод складання кошторису витрат на виробництво передбачає попередню розробку та зведення в єдину систему загальних витрат по підрозділах та структурних одиницях основного і обслуговуючого виробництва. До кошторису витрат окремих підрозділів включаються дві групи витрат:

1. прямі витрати даного підрозділу на матеріальні ресурси і комплектуючі деталі, основна та додаткова заробітна плата, нарахування на зарплату, амортизаційні відрахування та інші грошові витрати;

2.         комплексні витрати на послуги інших цехів, а також цехові витрати і т.д.

Розробку даних кошторисів витрат на виробництво продукції рекомендується починати з заготівельних підрозділів підприємства, потім  допоміжних цехів, а після них слід переходити до складальних цехів.

Кошторис загальновиробничих (загальноцехових) витрат складається з загальної суми витрат на утримання устаткування і цехових витрат.

Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання включає наступні статті витрат:

  •   утримання машин, устаткування і транспортних засобів;
  •   витрати на ремонт основних засобів; експлуатація машин і устаткування;
  •  внутрішньогосподарське переміщення вантажів;
  •   орендна плата за машини і обладнання;
  •    знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;
  •    інші витрати.

У кошторис цехових витрат входять статті витрат:

  • на утримання апарату управління цехом,
  •   амортизацію будівель та споруд,
  •  оренду виробничих приміщень,
  •    утримання і ремонт будівель,
  •   охорону праці, наукові дослідження і винахідництво,
  •  знос малоцінних предметів та інші цехові витрати.

Кошторис загальногосподарських (загальнозаводських) витрат  розробляється за наступними статтями витрат: витрати на утримання апарату управління; службові відрядження і переміщення; утримання пожежної та сторожової охорони; амортизація основних засобів загальногосподарського призначення; витрати на ремонт основних засобів; утримання будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення; орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення; інші витрати.

Калькуляційний метод розробки кошторису витрат на виробництво продукції заснований на використанні виконаних розрахунків або калькуляцій собівартості усіх без винятку видів продукції, робіт чи послуг, запланованих у річній виробничій програмі підприємства, а також залишків незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів.

На основі наявних розрахунків собівартості окремих виробів з урахуванням річних обсягів виробництва розробляється шахова відомість, що містить всі економічні елементи і калькуляційні статті витрат.

Після складання шахової таблиці витрат розробляється уточнений загальний, або зведений кошторис витрат, запланованих підприємством на майбутній період. Для отримання повної собівартості готової продукції з загального кошторису виключаються витрати на роботи і послуги, не пов’язані з виробництвом валової продукції, а також додаються позавиробничі витрати і враховується зміна витрат майбутніх періодів.

Кошторисний метод є найбільш поширеним на вітчизняних підприємствах. При цьому методі всі витрати на виробництво по окремих елементах кошторису визначаються відповідно даним розділів річного плану.

Кошторис виробництва складається за розподілом витрат за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елементу «матеріальні витрати» входять:

1.        Витрати на основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі встановлюються на основі плану річної потреби матеріальних ресурсів. До кошторису включаються лише ті витрати, які протягом планового періоду будуть витрачені і підлягають списанню на виробництво продукції. Іншими словами, потреба в матеріалах приймається без урахування зміни залишків складських запасів.

2.        Витрати на допоміжні матеріали також приймаються на підставі річних планів їх потреби. До складу цих витрат прийнято включати вартість витрачених в плановому періоді покупних інструментів і малоцінного господарського інвентарю.

3.        Вартість палива в кошторисі витрат планується відповідно до його використання у технологічних процесах або в господарсько-побутових службах. Загальні витрати встановлюються без урахування зміни залишків енергетичних ресурсів.

4.        Вартість енергії включається до кошторису витрат окремим елементом тільки в тому випадку, якщо підприємство купує її у зовнішніх постачальників. До складу цих витрат входять всі види енергії, що витрачається: електрична (силова, освітлювальна), стиснене повітря, вода, газ та ін. Якщо якийсь вид енергії виробляється на самому підприємстві, то дані витрати відносяться на відповідні елементи кошторису витрат (матеріали, заробітна плата і т.д.).


До складу елементу «Витрати на оплату праці з нарахуваннями» входять:

1.        основна та додаткова заробітна плата всіх категорій персоналу визначається за діючими тарифними ставками і окладами з урахуванням складності і трудомісткості виконуваних робіт, чисельності та кваліфікації працівників. Сюди ж включається також фонд заробітної плати несписочного складу працюючих, який зазвичай відноситься на рахунок основного виробництва.

2.        до загального фонду заробітної плати персоналу плануються нарахування на соціальні потреби за діючими в плановий період ставками, зокрема відрахування на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування; відрахування на загальнообов’язкове, та індивідуальне страхування персоналу підприємства.

До складу елементу «Амортизація» входять відшкодування зносу технологічного обладнання, промислових будівель, виробничих споруд та інших основних фондів за рахунок собівартості продукції, що випускається. Загальний розмір амортизаційних відрахувань залежить від існуючих норм амортизації, терміну служби устаткування і первісної вартості основних виробничих фондів.

До елементу «Інші операційні витрати» включають витрати, не передбачені в попередніх статтях кошторису виробництва. По кожній з статей інших витрат необхідно обґрунтувати величину відповідних витрат за існуючими нормами або досвідченими даними.

Сукупність цих витрат за елементами становить загальний обсяг витрат на виробництво продукції.

Групування витрат за економічними елементами показує матеріальні та грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські потреби. За економічними елементами не можна визначити собівартість одиниці продукції, тому поряд з групуванням витрат за економічними елементами витрати на виробництво плануються та враховуються за статтями витрат.

 3. Калькулювання та його місце в економічних розрахунках.  Методика обчислення окремих статей калькуляції.

Визначення собівартості одиниці продукції за встановленими статтями (номенклатурою) витрат називається калькулюванням.

Планування й облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався рівень собівартості, що показує на напрями її зниження.

На підставі калькуляції визначають собівартість продукції, яка, своєю чергою, може бути різною (див. табл).

№ з/п

Вид калькуляції

Вид собівартості

1

Планова калькуляція складається перед початком планового періоду на підставі прогнозних, прогресивних, технічно обґрунтованих норм та економічних нормативів. Визначає рівень витрат, пов'язаних із виробництвом продукції (робіт, послуг), який повинен бути досягнутий у середньому за період, що планується (рік або квартал)

Планова собівартість – прогнозне значення граничної величини витрат на виробництво окремих видів продукції (робіт, послуг), розрахованої на підставі прогресивних, економічно обґрунтованих норм і нормативів на плановий період (квартал або рік)

2

Нормативна калькуляція – розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) на підставі чинних (або очікуваних) на початок періоду норм і нормативів витрат, що відображають досягнутий рівень техніки, технології, організації виробництва та праці

Нормативна собівартість визначає величину витрат на виріб у розрізі встановлених на підприємстві статей за чинними поточними нормами, нормативами й кошторисом (нормами витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії, нормами й розцінками заробітної плати)

3

Фактична (звітна) калькуляція – розрахунок фактичної собівартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) після закінчення звітного періоду виходячи з даних бухгалтерського обліку в розрізі передбачених планом калькуляційних статей витрат

Фактичну (звітну) собівартість розраховують на підставі даних бухгалтерського обліку після завершення звітного періоду, і вона свідчить про розмір фактичних витрат, які здійснило підприємство під час виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг

 

Об'єкти калькулювання собівартості продукції взаємопов'язані з об'єктами обліку витрат виробництва та на практиці зазвичай збігаються, але можуть мати й відмінності.

Обов'язковим для виробничих підприємств є складання фактичної (звітної) калькуляції та розрахунок фактичної (звітної) собівартості. Планову й нормативну калькуляції складають на розсуд підприємства та використовують здебільшого для цілей управлінського обліку.

Водночас складання нормативної калькуляції обов'язкове в разі використання нормативного методу затрат. Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Оцінку продукції за нормативними затратами коригують до фактичної виробничої собівартості (п. 21 НП(С)БО 9).

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відбувається за трьома етапами:

1) розраховують собівартість випущеної продукції загалом;

2) визначають фактичну собівартість кожного виду продукції;

3) розраховують собівартість одиниці продукції.

Для цілей бухгалтерського обліку обов'язковими є 2-й і 3-й етапи, а 1-й етап підприємства застосовують з огляду на цілі й особливості організації управлінського обліку. 

Калькуляційною одиницею є кількісна міра конкретного об'єкта калькулювання. Це метрична одиниця виміру конкретного об'єкта. Калькуляційні одиниці зазвичай розмежовують так (див. рис.).

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці виміру, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції та в плані виробництва продукції в натуральному вираженні.

Перелік основних калькуляційних одиниць та об'єктів калькулювання

№ з/п

Об'єкт калькулювання

Калькуляційна одиниця

1

Виробниче замовлення

група однорідних виробів

типовий представник групи

об'єкт робіт, послуг

виріб

вузол

деталь

умовна одиниця

2

Виріб

типовий представник групи однорідних виробів

група однорідних виробів

комплект

вузол

деталь

типорозмір

артикул

марка

3

Продукт (напівфабрикат)

вагова одиниця в перерахунку: на стандарт продукту, на прийнятий умовний стандарт, на інші натуральні одиниці

вагова одиниця в натурі: кг, тис. кг, т, тис. т

натуральні одиниці: штука, тисяча штук, комплект, тисяча комплектів, метр, квадратний метр, кубічний метр, погонний метр, тисяча метрів, тисяча квадратних метрів, тисяча кубічних метрів, тисяча погонних метрів, літр, декалітр, рулон, пачка, умовна одиниця

4

Переділ (стадія, фаза)

стадія технологічного процесу

фаза технологічного процесу

напівфабрикат

продукт

 

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості та продукції встановлюється підприємством з урахуванням специфіки галузі (сфери послуг) та виду діяльності підприємства, а також особливостей технології й організації виробництва та реалізації його продукції.




Відповідно до Національного стандарту, перелік статей калькуляцій наступний:

-       сировина і матеріали (не враховуючи зворотних відходів);

-       паливо і енергія на технологічні цілі;

-       заробітна платня виробничих робітників (основна, додаткова);

-       відрахування на соціальні заходи виробничих робітників;

-       загальновиробничі витрати;

-       адміністративні витрати;

-       підготовка та освоєння виробництва;

-       інші виробничі витрати;

-       витрати на збут.

 

Перелік статей калькулювання виробничої та повної собівартості продукції за номенклатурою статей наступний.

Виробнича собівартість включає до свого складу такі статті:

1.         вартість сировини і матеріалів – матеріали розраховуються як сума добутків норм витрачання різних видів сировини та вартості натуральної одиниці відповідних видів сировини й матеріалів;

2.       поворотні відходи виробництва – розраховуються як сума добутків, різниць між нормою витрачання й чистою масою різних видів матеріалів на одиницю продукції та вартості (за натуральну одиницю) можливого використання чи реалізації відповідних видів матеріальних відходів;

3.         вартість напівфабрикатів власного виробництва;

4. вартість купованих комплектуючих – розраховуються як сума добутків кількості напівфабрикатів і комплектуючих виробів та вартості натуральної одиниці відповідних видів напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

5.         витрати на паливо та енергію для технологічних цілей – визначаються, як сума добутків норм витрачання різних видів палива й енергії на технологічні цілі для виготовлення одиниці продукції та відповідних тарифів;

6.         основна заробітна плата – розраховується на основі тарифної заробітної плати на одиницю продукції з урахуванням (у відсотках до тарифу) всіх доплат до тарифної заробітної плати;

7.         додаткова заробітна плата – безпосередньо відноситься на собівартість конкретних видів продукції пропорційно основній заробітній платі;

8.         відрахування на соціальні потреби – розраховуються як сума добутків, встановлених чинним законодавством ставок відповідних видів обов’язкових страхових зборів і розміру витрат на оплату праці основних виробничих робітників;

9.         витрати на відтворення інструменту;

10.     витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

11.     витрати на розробку та освоєння нової продукції;

12.     інші цехові витрати;

13.     загально виробничі витрати;

14.     втрати від браку;

15.     інші виробничі витрати .


Статті калькулювання повної операційної собівартості реалізованої продукції наступні:

1.     виробнича собівартість реалізованої продукції;

2.     витрати на збут – включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції й послуг (вартість послуг допоміжних виробництв підприємства та сторонніх підприємств із упакування готової продукції, витрати на ремонт товарної тари; витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи продавців, торгових агентів; витрати на дослідження ринку (маркетинг), рекламу, витрати на передпродажну підготовку продукції; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складам підрозділів; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування продукції підприємства.

3.     інші операційні витрати – витрати на дослідження й розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пені, неустойки.

4.  фінансові витрати – відносять витрати на відсотки за користування отриманими кредитами та інші витрати підприємства, що пов’язані із залученням позикового капіталу.

Групування витрат за економічними елементами використовується для узгодження показників собівартості з іншими розділами плану підприємства – матеріально-технічного постачання, по праці і кадрах, фінансовим планом.

4. Статистичні показники витрат і собівартості.

 Завдання статистики витрат:

  •   характеристика рівня, динаміки та структури витрат на продукцію;
  •  оцінювання та аналіз чинників формування витрат продукції;
  • визначення економії (перевитрат) за кожною статтею, витрат порівняно з нормами (бізнес-планом);
  •  виявлення шляхів зменшення витрат на продукцію, роботи, послуги.

Для побудови показників, що характеризують собівартість продукції, необхідно ввести такі позначення:

z0 - собівартість одиниці продукції у базисному періоді;
zпл - планова собівартість одиниці продукції в звітному періоді;
z1 - фактична собівартість одиниці продукції в звітному періоді;
qпл - плановий обсяг випуску продукції у звітному періоді;
q1 - фактичний обсяг випуску продукції у звітному періоді.

Основними статистичними показниками собівартості одиниці продукції є:
1) індекс динаміки собівартості одиниці продукції:

2) абсолютна зміна собівартості одиниці продукції у звітному періоді в порівнянні з базисним:
                                            Zф=z1 - z0;

3) розмір фактичної економії витрат в результаті зміни собівартості даного виду продукції:
                                    Еф=(z1 - z0) q1;

4) індекс планованого зміни собівартості одиниці продукції:

5) абсолютна зміна собівартості одиниці продукції за планом:
                                   zпл=zпл - z0;
6) очікуваний розмір економії (додаткових витрат) внаслідок зміни собівартості даного виду продукції:
                                    Епл=(zпл - z0) qпл;

 7) індекс виконання плану по собівартості одиниці продукції:

8) абсолютна зміна собівартості одиниці продукції порівняно з планом:
                                    ВП=z1 - zпл;

Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації