Лекція 7

 

Тема 7. Персонал підприємства

 1. Поняття про персонал.

 Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності

Трудові  ресурси поділяються на:

Реальні – ті люди, які вже працюють

Потенційні – люди, які колись будуть залучені до конкретної праці

Термін «трудові ресурси» використовують із метою характеристики працівників підприємства як одного з елементів його ресурсного потенціалу.

Трудовий потенціал – це найважливіша інтегральна характеристика персоналу, яка є його максимальними можливостями по досягненню цілей підприємства та виконанню поставлених завдань.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Усі працюючі на підприємстві діляться на дві категорії:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал — в основному робітники житлово-комунального господарства дитячих і лікарняно-санітарних закладів, які підпорядковуються підприємству.

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії:

1. Керівники - це працівники, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів (директори, начальники цехів, головні спеціалісти, начальники управлінь, відділів, майстри тощо), а також їх заступники.

2. Спеціалісти - працівники, зайняті спеціальними інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів (інженери, конструктори, економісти, адміністратори, бухгалтери, нормувальники, юрисконсульти, технологи тощо).

3. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, канцелярські, деякі адміністративно-господарські роботи (діловоди, агенти, секретарі-друкарки, обліковці, касири, архіваріуси, креслярі, стенографісти тощо).

4. Робітники - це працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукту, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозом пасажирів, наданням послуг або забезпечують умови для нормального ходу виробничого, процесу. Окрім того, до робітників відносяться прибиральниці, двірники, охоронці, гардеробники, кур’єри.

Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

-         висококваліфіковані (особливо складні та відповідальні роботи);

-         кваліфіковані (складні роботи);

-         малокваліфіковані (нескладні роботи);

-         некваліфіковані (допоміжні та обслуговуючі роботи).

 Кадри – це постійний кваліфікований склад працівників підприємства. Термін «кадри» найчастіше використовують, коли мають на увазі частину працюючих – спеціалістів і висококваліфікованих працівників підприємства, які постійно працюють на певному підприємстві

2. Визначення чисельності працівників

Розрахунок кількості працівників є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.

Кількість персоналу не залишається постійною за рахунок її зміни внаслідок наймання та звільнення працівників. З метою обліку наявності та руху персоналу вводять поняття облікової, середньооблікової та явочної кількості працівників.

При плануванні чисельності працівників слід розрізняти явочний, списковий і середньосписковий склад.

Явочний склад – це число робітників, які щодня повинні бути на робочих місцях для забезпечення нормального ходу виробництва.

Обліковий склад – це всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, включаючи тих, що знаходяться у відпустці, що не з'явилися по хворобах і інших причинах. При плануванні і в звітності показник чисельності працівників визначається за середньообліковою чисельністю.

Рух робочої сили - це збільшення або зменшення кількості персоналу внаслідок приймання або звільнення

Показники руху робочої сили

Робочий час – це частина календарного періоду, яку використовують для виробництва продукції або виконання певного виду робіт чи послуг. Для характеристики використання робочого часу застосовують спеціальні показники – абсолютні, відносні та середні. 

Основними одиницями вимірювання для характеристики абсолютних показників витрат робочого часу є людино-година та людино-день. Згідно з ними вивчають такі фонди робочого часу:

 календарний;

 табельний;

 максимально можливий.

Календарний фонд робочого часу – це сума людино-днів явок і неявок працівників на роботу, або відпрацьованих людино-днів:

Цей показник можливо визначити також множенням середньооблікової чисельності працівників на кількість календарних днів за певний період.

Табельний фонд робочого часу (ТФ) визначають відніманням від календарного фонду кількості людино-днів у святкові та вихідні дні.

Максимально можливий фонд робочого часу (ММФ) обчислюють відніманням від календарного фонду робочого часу кількості людино-днів щорічних відпусток та кількості людино-днів у святкові та вихідні дні. Цей фонд характеризує максимальний обсяг часу, який може бути відпрацьований за певний період.

Відносні показники використання робочого часу

За абсолютними показниками робочого часу визначають відносні:

3. Продуктивність праці

 Продуктивність праці – це показник, що характеризує ефективність та результативність праці одного працівника за одиницю часу.

Продуктивність праці – це кількість виготовленої або реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за одиницю робочого часу на кожного працівника підприємства. 

Методи вимірювання продуктивності праці

Групи факторів зростання продуктивності праці